Розділ 7.

Повернувшись додому під враженням від історій сусідки, Лера впала на диван і заплющила очі, дозволяючи мріям понести себе кудись далеко. Та думки швидко вивели її на зовсім іншу дорогу — до спогадів про колишнього.

У них із Вадиком теж усе починалося красиво й ніби серйозно. Він багато говорив про майбутнє, навіть обирав імена їхнім майбутнім дітям. Уже через тиждень після знайомства запросив Леру до себе додому й урочисто представив батькам як майбутню дружину. Закінчилося все, щоправда, теж не менш раптово, ніж почалося…

Тепер потрібно було думати про роботу. Згадавши про газету з оголошеннями, Лера зварила собі каву й вмостилася на дивані з телефоном та ручкою.

Як і очікувалося, вакансій за фахом не було. Лера – перекладачка з іспанської та італійської. Іспанську знала на рівні С1: вільно говорила, мала великий словниковий запас. У юності часто гостювала в тітки по маминій лінії в Аліканте, там і закохалася в цей пристрасний і мелодійний язик. З італійською було трохи складніше: говорила непогано, але відчувала, що бракує лексики, щоб впевнено тримати розмову на будь-яку тему. Влітку вони з Вадимом якраз планували поїздку до Венеції, щоб вона змогла трохи підтягнути мову. У рідному місті Лера працювала в бюро перекладів, а ще брала замовлення на художні тексти як фрілансер.

Переглянувши газету, вона відмітила три вакансії адміністратора у б’юті-салон і хостес у ресторан. Після цього, з почуттям виконаного обов’язку, Лера пішла в душ.