Прийнявши душ і підперши вхідні двері стільцем, Лера вже збиралася лягати спати. Вона вирішила розташуватися у вітальні на дивані. В одній шафі знайшла простирадло, подушку з наволочкою, а вкрилася пледом, що акуратно лежав на спинці.
Близько десятої вечора пролунав дзвінок у двері. Потім ще. І ще. Серце дівчини підскочило до горла: Хто це? Господар повернувся? Поліція? Чи, може, дружина з дітьми?
Навшпиньки прокравшись до дверей, Лера заглянула у вічко. На порозі стояла шикарна блондинка при повному параді й методично тиснула на дзвінок. Потім дістала телефон і зателефонувала комусь:
— Котику, ти досі дуєшся на мене? — защебетала вона у слухавку. — Відкрий двері, у мене для тебе сюрприз… Тебе нема вдома?… А коли будеш?… Серед тижня?
Блондинка розвернулася й пішла до ліфта, голосно цокаючи десятисантиметровими підборами.
Видихнувши, Лера відлипла від вічка й попленталася у вітальню.
#4567 в Любовні романи
#1030 в Короткий любовний роман
#695 в Сучасна проза
несподівана зустріч, зрада коханого, нове життя у новому місті
Відредаговано: 11.06.2026