Коли дороги зустрічаються

Розділ 2.

Щооо??? Це що, блін, таке було? Чи я взагалі в собі? Це законно? Жити в квартирі чужого мужика? А якщо він повернеться? Та ще й друзяк приведе? От розважаться! — Лера зірвалась на істеричний сміх. — Я що, зовсім дурна? «Дякую… мене звати Лера»! Та я що, сказати більше нічого не могла? А раптом він псих якийсь, чи бандит, чи взагалі збоченець… І що тепер з цими ключами робити??

Лера втупилась у ключі в підскляннику, всередині у неї вирував цілий ураган емоцій – суміш страху, злості й розпачу.

Так, стоп. Дихаємо… Треба заспокоїтись. Це ж, принаймні, хоч якийсь варіант житла. Уже темніє. Ночувати в машині на парковці — теж не варіант. От тут точно на маніяка напоротися можна. До Вадима я не повернуся – таке не пробачають. Та й він не поспішає вибачатися. Схоже, для нього це зручний спосіб злитися. Мудило! Додому теж не варіант – почнуться розпитування, а я не хочу нічого нікому пояснювати.

Треба сходити, подивитись, що то за квартира. Може, ключі взагалі ліві. А якщо справді порожня й можна переночувати, то на ніч підперу двері стільцями й триматиму телефон поруч. Якщо що – викличу поліцію.

— Ну що ж… схоже план! — промовила сама до себе Лера.

Скарлет Люмен

Подобається

#4567 в Любовні романи
#1030 в Короткий любовний роман
#695 в Сучасна проза

У тексті є: несподівана зустріч, зрада коханого, нове життя у новому місті

Відредаговано: 11.06.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись