Коли цвітуть каштани

Розділ ХІІ

Невідомо скільки хвилин минуло в мовчанці. Зрештою, скориставшись нагодою, Роберт підвівся.

– Перепрошую, люба, я ненадовго відлучуся. Мені треба декому зателефонувати, – притишеним голосом, аби не заважати Селені слухати музику, повідомив він і ледь торкнувся її руки.

То був лише привид, аби залишити її на самоті, крім того, йому необхідно було зібрати до купи й свої думки. Вона почула його, однак навіть не ворухнулася. Через занадто емоційний та відвертий прояв власних емоцій, які щойно кулею вилетіли з її душі, їй було ніяково.

Тимчасом Роберт швидко перетнув зал ресторану, крокуючи по темно-червоному ковроліну, прочинив двері та вислизнув до просторого вестибюлю. Тут стояли м’які крісла такого самого кольору з високими спинками та зручними підлокітниками. До кожного з них горнулися квадратні столики, на яких валялися модні глянцеві журнали та блищали мідні попільнички у вигляді розкритих мушель. Не бажаючи долучатися до гурту курців, які сиділи у кріслах із сигарами в руках і яких він як лікар вважав потенційними самовбивцями, Роберт одразу попрямував до телефона-автомата. Зробивши задля годиться кілька ділових дзвінків, які направду не були важливими і могли почекати до завтра, він відійшов убік та притулився спиною до стіни.

Між вестибюлем та обіднім залом розміщувались скляні перегородки, які створювали імітацію вікон. Вони простягалися від підлоги майже до стелі й були прикрашені важкими бордовими фіранками, по боках зібраними за допомогою масивних позолочених кілець. Крізь ці перегородки Роберт міг вільно стежити за тим, що коїлося всередині. Відвідувачів у ресторані значно побільшало, охайно вдягнені жінки та чоловіки то виходили із зала, то заходили до нього. Двостулкові маятникові двері повсякчас гойдалися туди-сюди, разом із сухим, спертим повітрям випускаючи мелодійні звуки, що лилися з вуст молодої пухкенької співачки.

Зі свого імпровізованого пункту спостереження Роберт добре бачив Селену. Зіпершись ліктями об столик і підклавши кулачки під підборіддя, вона уважно слухала журливу пісню про чиєсь нерозділене кохання, припавши поглядом до довгої сріблястої сукні, що іскрилась у півтемряві, як північне сяйво на небосхилі. Він замислився. Невже там сидить та сама жінка, якою він так сильно захопився, яка з першої миті вразила його своєю непереборною вдачею? Бліда, стомлена, упокорена. Зараз її власна тінь, що тріпотіла на протилежній стіні і була породжена миготливим світлом десятка свічок, здавалася йому більш реальною та живою, ніж сама Селена.

Мимоволі Роберту пригадалися роки навчання в медичному університеті. Коли він тільки-но починав засвоювати ази майбутньої професії, йому доводилося проходити практику в різноманітних лікарнях, наочно вивчати всілякі недуги, зустрічати різних людей. Він часто бачив зневірених, згорьованих, змарнілих, важко хворих пацієнтів із запаленими зіницями і назавжди запам’ятав вирази їхніх облич, що були перекошені від болю та страху. Вони дивилися на нього безпорадними та благальними очима, ніби він був тим месією, який обов’язково їх врятує. Ті відвідини були для нього надто важкими, бо негативно впливали на його ще хиткий, по-дитячому наївний емоційний стан.

А втім, стрічалися йому і зовсім інші особи, які хвилювали його не менше. Одні з них, сидячі в інвалідних візках, грали на подвір’ї в баскетбол, усміхаючись і радіючі кожному вдалому кидку, другі, маючи ті чи інші фізичні вади, завзято готувалися до спортивних чемпіонатів або кругосвітніх подорожей, а треті, прикуті до ліжка, нерухомі та безпорадні, запевняли всіх навколо, що завтра їм стане краще та ще й дотепними жартами повсякчас підбадьорювали молоденьких медсестер, які крадькома витирали хустинками свої заплакані очі. То були завзяті, рішучі та відважні люди, з хворими організмами та зламаними долями, але відкритими та добрими серцями і, можливо, саме вони ненароком підштовхнули Роберта зробити остаточний вибір. Відтоді він вирішив, що лікуватиме не тлінне тіло, а безсмертну душу.

Так от, він вважав, що Селена набагато сильніша духом за них усіх. Коли вони тільки-но познайомились, його попервах насторожила її енергійність, непосидючість, надмірна імпульсивність, незламна жага діяти, чомусь він сприйняв їх (йому було соромно признатися в цьому, хай навіть самому собі) за неврівноваженість, невміння тримати себе в руках і ще за бозна-що. Однак згодом він зрозумів, що її нервозність – це цілком виправдані переживання за близьку людину, а її нетерпіння – бажання якомога скоріше покінчити з неприємними та порожніми розмовами і зайнятися безпосередньо вирішенням проблеми. Він розгледів у ній багато позитивних чеснот, найголовніша з яких – її непорушна сила волі. Проте хвороба її батька зламала і цю силу, і саму Селену.

Роберт нерідко помічав – коли мова заходила про месьє Деверньє, її великі смарагдові очі, найвродливіші у світі, застилав густий туман. А ще зовсім недавно вони палали яскравим, вічним, прадавнім вогнем і пускали бісики. А її погляд? Яким проникливим, турботливим і теплим він був, коли вона того дня, у готелі, розпитувала в нього про батькове здоров’я, ще не здогадуючись, який страшний вирок почує. А як мелодійно звучав її тихий голос, в кожній нотці якого вчувалася справжня любов та прив’язаність. Наразі всі ці емоційні почуття, які нарощувалися шар за шаром щохвилини і щодня, формувалися роками та десятиліттями протягом її молодого, по суті зовсім юного у масштабах Всесвіту життя, зруйнувалися одним махом, подібно до хиткого карткового будиночка, і впали їй під ноги нерухомим громаддям, непотрібним, неживим і млявим.

Що ж залишилося їй натомість? Тільки розум – ясний, тверезий, але практичний та холодний, запрограмований на те, щоб чітко виконувати свої обов’язки та керувати інстинктами, не виходячи за межі дозволеного. Усе старе, безцінне і любе її серцю підхопив крижаний вітер і поніс в нікуди крізь широко прочинені двері, а нове та невідоме безрезультатно стукало в її двері, наглухо забиті іржавими цвяхами і міцно сковані залізними ланцюгами.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше