ЧАСТИНА IІ / РОЗДІЛ 1 (продовження)

Лаура Донаті, до патологічних уподобань котрої, окрім джазу, богослужіння та тиранії, довгі сім років додали алкогольну залежність, одурманено жонглювала всіма чотирма м’ячами своїх пристрастей. Однак, коли одному з її жонглерських м’ячів не пощастило втриматися у шаленій круговерті її згубних нахилів, увесь дресирований механізм нищівно обвалився, боляче вражаючи все, до чого лише могли дотягнутися катастрофічні наслідки його падіння.

Похмурим літнім ранком, коли низькі грозові хмари згущались над червоними черепицями дахів невисоких будиночків, Лаура Донаті, гарно вбрана у вузьку сукню м’ятного кольору, та її статні сини, одягнені у світло-блакитні брючні костюми, поспішно повернулись додому з церкви після закінчення недільної служби. Вони ледве випередили зливу, що стрімко зароджувалась у темряві й громі небес.

Роберт та Едгар Донаті, втомлені раннім пробудженням, сонно поплелися у маленьку кімнату, яку вони ділили між собою впродовж чотирнадцяти років. Лаура Донаті, ясність розуму котрої все ще затьмарював п’янкий слід випитого вчора нерозбавленого віскі, незграбно метушилася коло кухонної плити.

На одній пательні підрум’янювались квадратні шматки пшеничного хліба, на пательні поруч із шипінням смажилась на соняшниковій олії жовто-біла яєчня. Додавши на пательню з яєчнею тонкі скибочки бекону, Лаура взялася за нарізання помаранчевими кубиками пряного чеддера.

Гостро наточений ніж із зазубреним краєм легко розрізав твердий сир, як раптом його тонке лезо схибило і болісно полоснуло алкоголічно-тремтливу долоню жінки, проїхавшись її великим пальцем. Бамбукова поверхня стільнички враз залилася багряною кров’ю.

Гучно вилаявшись, Лаура злісно відкинула замащений сиром і кров’ю ніж, впустивши його на забруднену підлогу. Затим, змочивши серветку проточною водою, жінка приклала її до порізу. Пронизливий біль трохи вгамувався з тих пір, як Лаура обробила зовнішню рану спиртовим розчином йоду, а внутрішнє переживання – міцним бурбоном.

Незабаром Лаура Донаті подала приготований сніданок на стіл. Схвально кивнувши простенькому сервіруванню, неслухняне тіло жінки, похитуючись, пройшло коридором до прочиненої кімнати хлопців. Грубо відчинивши хиткі двері приміщення навстіж, її затуманена алкоголем голова просунулася до спальні дітей.

Дитяча кімната була рівноцінно розділена між хлопцями на дві еквівалентні половини (права – Едгара, ліва – Роберта). Усередині її обставляли лише два односпальні ліжка, пара металевих стільців, один письмовий стіл та спільна чорно-коричнева шафа. Огледівши ці скромні володіння, Лаура, яка несамовито ввалилася до них, рявкнула на синів так дзвінко, ніби між ними розташовувались три футбольних поля, а не три коротких кроки:

- Снідати! – Шалено грюкнув командирський голос матері, поки та гойдалася на нетвердих ногах перед застиглими поглядами хлопців.

Миттю підскочивши від раптовості оглушливої появи матері, хлопці, виконуючи її верескливий наказ, обережною ходою прослизнули повз Лауру, яка хиталась у проході, до невеличкої їдальні, суміщеної з кухнею. Швидко діставшись до небагато накритого столу, вони саме відсували високі спинки стільців навпроти розкладених керамічних тарілок, коли ватні ноги Лаури Донаті тільки розвертали повільним рухом її корпус у необхідному направленні. На якусь блискавичну мить, доки її наполегливий розум намагався взяти під контроль непокірне тіло, периферичний зір жінки ненароком вихопив із обстановки дитячої спальні ледь вловиму, незрозумілу зміну.

Закаламучені хмільним туманом, скляні очі Лаури Донаті даремно намагалися прояснитися, зосереджено нишпорячи вбогим інтер’єром кімнати синів, як раптом її вивчаючий погляд зачепився за невідомий прямокутний предмет, закріплений у лівій частині кімнати, понад чорно-коричневою старенькою шафою. На самій вершині цих дряхлих меблів завжди поважно розташовувалась обожнювана Лаурою срібна ікона Єрусалимської Божої Матері. Але зараз її, безпардонно переміщену на обшарпану дошку письмового столу, нахабно заміняв наліплений на стіну сіро-малиновий музичний постер незнаного Лаурою рок-гурту.

В очманілих очах Лаури, що округлилися від іскристого обурення, заграли злостиві вогники, однак її сухі зімкнуті вуста, на її власний подив, стримали люте озвучення її невдоволених думок. Розлючена всередині та безпристрасна зовні, Лаура Донаті спокійними кроками дійшла до мініатюрної їдальні. Матір безмовно вмостилась за стіл до синів, які з апетитом уплітали смажені яйця й жували солодкуватий сир.

Жінка саме ретельно пережовувала хрумкий бекон, коли помітила скуті рухи хлопців, які, доївши, збиралися залишити скромний банкет. Маленький стиснутий кулачок Лаури різко вдарив по застеленому лляною скатертиною столу у той момент, коли дві пари спритних рук прибрали з нього брудний використаний посуд.

- Сидіти! – Наказав жорсткий голос Лаури Донаті, процідивши слово крізь зуби й очікуючи його виконання синами, котрі боязко здригнулися від голосного наказу матері.

Під грізним поглядом блакитно-сірих очей Лаури, запалених алкогольним дурманом, хлопці несміливо повернулися на полишені ними місця. Вони тихо сіли за круглий обідній стіл, похмуро опустивши темні голови й задумливо розмірковуючи, чим вони обурили нестабільний настрій матері на цей раз.

Насуплено вперши свої погляди у пісочно-жовтий колір столу і понуро тиняючись на дні власних страшних думок, увага хлопців була притуплена, а тому з легкістю проґавила плавний маневр Лаури. Тим часом жінка акуратно підібрала з підлоги своєю пораненою рукою гострий ніж із зазубреним краєм, що все ще був вимазаний у засохлі кров’яні краплі та сирні плями.