ЧАСТИНА I / РОЗДІЛ 2 (8-15)

8

Перше, що почула Еммі, увійшовши до студентського гуртожитку – цілковитий галас. З-за багаточисленних кімнат доносились уривки гучної музики, гомінких розмов, шумливих сварок та заливистого сміху. Уся багатогранність звуків змішувалась між собою, утворюючи хаотичний мотив.

Минаючи коридором зону кухні, обличчя дівчини зморщилося від їдкого аромату чийогось невдалого готування. Приміщення було затуманене сірим димом, що розносило кухнею та усією будівлею гуртожитку смердючі запахи.

Врешті Еммі дісталася потрібних їх дверей. Глибоко вдихнувши, вона тричі стукнула їх темною поверхнею. По той бік від них одразу ж відгукнувся дівочий голос. “Відкрито!” – Запрошував він.

Еммі увійшла до кімнати. Завдяки інтернету і соціальним мережам, їй вдалося доволі швидко дізнатися базові факти біографії Марії Луксур, включно із місцем її навчання, яке у подальшому вивело Еммі на останню адресу її проживання. Кімната гуртожитку, у яку Еммі постукала секунду тому, винаймалася Марією Луксур на час навчального року. Записи про це було легко віднайти, позаяк ті знаходилися у відкритому доступі на сайті університету.

Отримавши дозвіл увійти, Еммі плавно прослизнула крізь дверний проріз. З дальнього боку кімнати на неї запитально поглянула рудоволоса дівчина. Вогненно-червоний колір її волосся був першою рисою, що одразу ж кидалася в очі людини, яка бачила дівчину вперше.

- Ти моя нова сусідка? – Її зелені очі недовірливо зиркнули на Еммі, яка невпевнено стояла коло входу. Сидячи у позі лотоса на своєму ліжку, дівчина кинула швидким поглядом у бік ліжка навпроти. Те було незастелене й пусте.

У відповідь Еммі заперечливо замахала своєю темноволосою головою, вирішивши без зволікань перейти до викладу наміру свого візиту. Вона чесно зізналася, що її цікавить будь-яка інформація щодо колишньої сусідки по кімнаті дівчини. Як і очікувалось, такий запит про інформацію не був сприйнятий рудоволосою дівчиною люб’язно. Вона рішуче заявила, що не збирається ділитися будь-якими коментарями з приводу вбивства своєї сусідки.

- Відверто кажучи, ти не схожа на представника правоохоронних органів. Невже працюєш на місцеву пресу? Або задовольняєш власну цікавість? – У зелених очах дівчини засяяла підозра. Вона підвелася з ліжка, відклавши у бік три товсті підручники, читанням котрих була захоплена до несподіваного вторгнення Еммі.

Еммі не поспішала ділитися із дівчиною власною роллю, що була відведена їй зловісною долею у цій життєвій сцені. Вона також не бажала йти довгим шляхом, доводячи незнайомці свої добрі наміри. Тож мовчки виклала перед недовірливою гримасою дівчини декілька паперових купюр. Обличчя тієї, обрамлене яскравим червоним відтінком її волосся, прищурено поглянуло поверх викладених грошей.

- Укладемо угоду? – Спокійно запитав рівний голос Еммі. – Право задавати питання належатиме мені, а обов’язок на них відповідати – тобі. І ніяк інакше. Згода?

Не витративши і хвилини на роздуми, дівчина підсунула запропоновані купюри під одну із трійці книг. Вона випрямилась і серйозно подивилась прямо у вічі своїй співрозмовниці, усім своїм виглядом виказуючи цілковиту зосередженість на розмові, що їх очікувала.

Оскільки преса одностайно твердила, що у місті орудує серійний вбивця, у числі жертв котрого опинилася і покійна сусідка дівчини, і такі вердикти ЗМІ часом підкріплялися відповідними заявами поліції, першим питанням Еммі уточнила, чи має дівчина припущення щодо осіб, які відчували до Марії Луксур таку сильну ворожість, що здатна була б підштовхнути до її вбивства.

- Повно. – Несподівано відповіла дівчина, вразивши Еммі. – Марія мала більше ворогів, аніж друзів. Вона поводила себе дещо…– На цьому моменті дівчина взяла невелику паузу, підшукуючи найбільш вдале слівце. – Вона поводила себе дещо зухвало. – Нарешті довершила вона, кивнувши головою, ніби подумки схваливши сказане.

- У чому проявлялась зухвалість її поведінки? – Запитала Еммі із необхідності бачення повної картини психологічного портрету вбитої дівчини.

- Здавалося, ніби вона сама знаходила конфлікти, втягувала себе у них і отримувала задоволення від своєї у них участі. Вона була із тих дівчат, котрі будь-яку розмову перетворять на суперечку, а найдрібніше непорозуміння – на масштабну сварку. При цьому Марія не гребувала використовувати саме ті вирази, що найбільше тебе зачеплять і ранять. – Останні слова дівчина випалила із погано прихованим роздратуванням, у якому Еммі побачила її власну неприємну історію із Марією Луксур.

Раптом Еммі зніяковіла, зрозумівши, що приходячи без запрошення до чужого простору та нав’язуючи власні правила комунікації незнайомій людині, вона відкинула найелементарніші пристойні манери. Щонайменше, вона навіть не представилась своїй співрозмовниці. Скориставшись короткою мовчанкою, під час якої рудоволоса дівчина, як видавалось, розмірковувала про сварливу натуру Марії Луксур, Еммі ввічливим тоном мовила:

- Я маю виправити деякі недоліки нашого спілкування. – Почала вона, висмикнувши дівчину навпроти із круговерті її думок. – Мене настільки охопила жадоба інформації щодо Марії Луксур, що я навіть проґавила етап представлення нас одна одній. Моє ім’я Еммі Сальваторіс.

Дівчина із вогненними пасмами ледь помітно підняла брови на високому чолі:

- Лея Руфо. – Врешті назвалась дівчина, кинувши своїм ім’ям так, неначе воно становило цілковито незначущий факт.