— Знову ці невдоволені, — Інга згорнула телеграм-канал створений групою місцевих «незалежних» журналістів, у якому вони знову порушували питання реставрації підвалів у Великодньому мікрорайоні. В інтерв’ю жителі цих будинків вкотре бідкались на сирість та воду в середині, бруд, захаращеність, облущену штукатурку, комах, гризунів. У підсумку журналісти обізвали підвали зоною відчудження і запевнили аудиторію в цілих 10К підписників, що туди без засобів хімічного захисту взагалі зайти не можна.
Звісно, прикрасили, вибравши найубогіші будинки, звісно, відпрацьовують чиєсь замовлення, адже скоро вибори й саме під них, вони так рясно б’ють по всім проблемним питанням районної влади. Адже Інга памятає час, коли тільки починав розкручуватися той канал і як вони, помимо критики, писали доволі багато позитивних відгуків.
Втім, вона повинна була визнати, що проблема дійсно є і Інга б залюбки її вирішила, от тільки де на це взяти гроші? Бюджет не гумовий, хоча більш влучно, його буде порівняти із пластиліном. Поки до неї дійдуть гроші, кожен відірве свій шматочок. Так що потрапляє до її рук, лише крихітна грудка і як хочеш, потім розмазуй її по проблемнім місцям, а треба ж залишити ще щось і собі. Без "кубишки на чорний день", таку посаду краще не займати. Вона є майже у всіх, вийняток дурні, але саме завдяки їм статистика посадок чиновників відмінна від нуля.
А ще Інга мріяла колись накопичити достатньо грошей, аби поборотись за крісло глави району. Її теперішня посада, то був максимум, на який вистачило впливу і зв’язків її батька, а далі сама. І тут Інга зробила для себе неприємне таке відкриття, охочих запропонувати їй набагато більше було дуже багато, але сальні погляди, якими вони міряли її вродливе та молоде тіло, висували неприйнятну для неї ціну.
Ділові якості Інги нікого із можновладців не цікавили, а от отримати собі в покірливі коханки не безголову ляльку із мріями про Дубай чи Мальдіви, а самодостатню та вольову жінку, що буде лягати під тебе, як під сильного самця здатного дати квиток на поверх вище, багатого коштує.
Принаймні так вона думала, відчуваючи, як виплескували на неї свій тестостерон жирні та "слащаві" чинуші мерії. І тому залишалось тільки одне — гроші, гроші й ще раз гроші.
— Інго Олександрівно, викликали, — витягнув жінку із роздумів голос середнього зросту чоловіка, що відчинив двері і стояв на порозі із невеличкою чорною коробкою в руках, чекаючи доки вона дозволить увійти.
Інга натягнула на себе маску стерви, змірила чоловіка лукавим поглядом і продовжила мовчати, насолоджуючись своєю владою над підлеглим.
Той ніяк на це не відреагував і лише послужливо стояв у дверях, чекаючи на дозвіл увійти.
— Заходьте, — змінивши гнів на милість, Інга, нарешті, запросила його до кабінету.
Зачинивши двері чоловік пройшов повз довгий дерев’яний стіл для нарад, по дорозі хазяйновито взяв стілець, вмостив його навпроти столу Інги й закинувши ногу на ногу вальяжно розсівся на ньому.
— Не набридло, — іронічно запитав він, дивлячись їй прямо у вічі і змушуючи від того ніяковіти та відчувати свою провину.
— А що як мені надоїсть грати на твій авторитет, або я піду звідси, що тоді будеш робити?
Інга вовчицею зиркнула на чоловіка. Кого іншого, за подібне, вона давно б уже звільнила, але тільки не його. Чоловік з’явився у відділі благоустрою всього кілька місяців назад, але вже зміг стати незамінимою людиною.
Тому замість гнівної одповіді вона підвелась, заварила зелений чай, як він її вчив і поставивши на стіл перед чоловіком чайник із піалами сіла назад. Відпила тонізуючого напою і лише потім запитала, — читав?
— Так, — кивнув у відповідь Артемій.
— І що ми із цим будемо робити?
— Я б порекомендував повністю викупити канал.
— Вони за нього хочуть стільки, скільки коштують канали топових блогерів. А за те аби залишитись і писати потрібні мені статті в тричі більше, при цьому названа сума, лише місячна зарплатня їх редакції.
— Непогані апетити, — здивовано присвиснув Артемій, — що вирішила?
— Може, купити їх клятий канал і одразу закрити?
— На гроші, що ти їм заплатиш створять новий і вже за місяць повернуть аудиторію, ще й залишиться на хліб з ікрою.
— Та я і сама те розумію, але робити щось потрібно.
— Потрібно, — кивнув він.
— Тоді може, відремонтуємо ті кляті підвали, — Інга з надією подивилась на Артемія.
Чоловік поставив коробку на стіл, дістав зі складок піджака планшет, п’ять хвилин на ньому щось клацав, а потім виніс невтішний вердикт.
— Лише змарнуємо час та гроші. Справа в грунтових водах, аби підвали були сухі, треба будувати насосну станцію і щороку закладати кошти на її обслуговування.
— Ну то побудуймо.
— Не доцільно, доведеться відмовитися від інших проєктів таких як, реставрація фасадів центральної вулиці, проведення ярмарку й облаштування дитячого майданчику в парку. Насосну станцію оцінять, лише мешканці мікрорайону, а це кілька сотень сімей у той час, як фасад, ярмарка та майданчик, привернуть увагу десятків тисяч.
Інга опустила голову та уперла її в долоні, — як же я втомилась, Артемію, ці вибори, ця відповідальність, постійні скарги, а так хочеться, аби хтось узяв та вирішив усі, твої проблеми.
— Чоловік одразу підхопився, обійшов стіл, розвернув Інгине крісло й дивлячись у вічі, впевнено промовив, — я їх завжди вирішую.
Як тільки двері кабінету за Артемієм зачинилися, Інга розслаблено відкинулась на кріслі, дістала пачку тонких сигарет і повільно затягнулась. Випустив гіркий дим із легенів вона звернула увагу на чорну коробку, що так і залишилась стояти на столі. Посміхнувшись, жінка взяла її та поставила перед собою. Якщо там подарунок, тоді чому? Вона ж йому чітко дала усвідомити, що службові романи не заохочує, тим паче з підлеглими?
Артемій не дурак, ніби все усвідомив, принаймні більше ніяких знаків уваги не робив натомість став незамінним у їх роботі. Інга, навіть і не знала, що б робила, якби не його вміння домовлятися з людьми. Хтось з адміністрації міста дуже хотів їй «добра», напевно, черговий ображений альфа-самець, завдяки якому було затримано виділення коштів і якби Артемій не домовився про початок робіт у борг, вони б не встигли в анонсований день відкрити співучий фонтан та відреставрувати площу.
#7341 в Любовні романи
#1739 в Короткий любовний роман
#2374 в Сучасна проза
Відредаговано: 22.04.2023