Глава 8

Я набравши номер телефоную Соломії, відходжу на безпечну відстань від Дениса. Тремор не покидає тіло. Від усього, що відбувається, я вся на емоціях. А майбутня зустріч з дядьком змушує мене нервувати ще більше.

Як тільки Соломія знімає слухавку не можу її переслухати. Заспокоюю подругу, адже вона ставить дуже багато запитань. Я ж обіцяю, що поясню все при зустрічі. Натомість прошу Соломію забрати мої речі, і при можливості відвести до мене додому. Подруга погоджується, і вкотре перепитується чи все добре. А я в черговий раз запевняю її, що хвилюватися не варто, і кладу слухавку.

Я саме прямую до Дениса, який сидить на дивані, аби віддати йому телефон, як чую голоси, що доносяться з прихожої.

Я так і не дійшла до товариша дядька. Бо у розкішній вітальні з’явився він сам з дружиною Мариною.

Мені стає ніяково. Не покидає шалене бажання розвернутися і піти. Краєм ока помічаю, як підіймається Денис, і напружено йде до мене. Я ж мовчки простягаю йому телефон, й опускаю очі.

— Доброго вечора!

Вітається Віктор, та я поводжуся так, наче не чую цього привітання. Мені справді не хочеться нічого. І це родичання з дядьком, зараз не доречне. Мені ще потрібно цілком прийти до тями від вчинку Антона. А тут не те, що дядько діймає, то ще його дружок не відстає.

На привітання дядька відповідає його товариш, а сам Віктор знову цікавиться.

— Довго чекаєте?

— Ні, — знову відповідає Денис.

— Дене, що в тебе з щокою? — раптом цікавиться Марина.

Тепер ми мовчимо обоє, і після паузи Віктор невдоволено фиркає.

— Зрозуміло! — він так несподівано звертається до мене. — Кароліно, Денис, що чіплявся до тебе?

Я підіймаю очі, і зухвало заявляю.

— Не те слово!

— Денисе! — Гаркає Віктор.

Мені здається, що в цей момент через мою душу перелетіли ангели. Не поганий шанс відімстити цим двом телепням, та посварити їх. Різко зиркаю на дядька й цікавлюся.

— Вікторе, чому це раптом ти захотів спілкування зі мною? — нервую, тому й починаю висувати дурнуваті версії. — Чи може ти не міг домовитися з Євою, то вирішив взятися за мене? Тому й прислав мені цього підстаркуватого гульвісу?!! Чи може взагалі вирішив посватати мене з ним?!!

— Кароліно!!!

В один голос волають, як Віктор, так і Денис.

— Що, Кароліно? — обурююся я, й цікавлюся. — А як ви поясните, таке спонтанне бажання родичатися?!! Щось раніше, дядечку, ти його не проявляв...

— Кароліно, це не правда, — втручається в розмову Марина. — Вік завжди хотів спілкування з тобою, але твоя мати до твого двадцятиліття була проти, аби він підтримував стосунки з тобою. Вона завжди заявляла, що тобі такі родичі не потрібні. В мене є аудіозапис, де вона чітко забороняє Віктору навіть підходити до тебе. — Запевняє дружина дядька і на емоціях додає. — Одного разу я не витримала, і таки записала цю гидку розмову. Якщо маєш бажання послухати, я можу скинути тобі запис.

Я з мить повагавшись, таки погоджуюся.

— Хочу! Може так буде зрозуміліше хто з вас брехав.

— Залиш пошту, я пізніше скину запис, — одразу без вагань погоджується Марина.

— Дене, Кароліно, то, що між вами сталося насправді? — Напружено цікавиться дядько.

Поки Денис мовчить, я вирішую скористатися цим.

— Твій товариш, нахаба, Вікторе! Мало того, що він приперся у моє кафе та примусовим тоном наказував приїхати до тебе сьогодні, то ще й викрав мене нещодавно. — Не можу впоратися з образою, тому заглянувши в очі Віктора цікавлюся. — Це ти його про це попросив? Дуже галантний крок до примирення. Я в захваті! — Я нервово ковтаю та додаю. — Але і це ще не все. Він викрав мене просто на очах у моїх подруг. А завтра мені доведеться все їм пояснювати. От порадь, що я маю їм сказати? У мене і так... — я замовкаю, і розвернувшись, повільно крокую від усіх. Тамую сльози, які все одно виступають на очах. Зупиняюся, і оглянувшись, в паніці заявляю. — Мені ніхто наразі не потрібен, ні ти Вікторе, ні Єва. Мені добре самій. Я ні від кого нічого не чекаю. Ні на кого не розраховую, лише на власні сили. Мені так добре!

— Кароліно, — це самообман. — цілком серйозно кидає дядько, і покинувши дружину повільно наближається до мене. — Ти не повинна бути одна. У тебе є я, і ти цілком можеш розраховувати на мою підтримку, в будь-який момент. Зрештою, ти єдина моя племінниця, і я хочу аби ми спілкувалися.

— Я не готова до цього. Мені страшно повірити тобі знову, Вікторе. — чесно зізнаюся я.

Дядько зупиняється зовсім поруч, і хмикає.

— Твоя мати добре тобі запудрила мізки. — Дядько зітхає. Вона гадала, що з твоєю допомогою, відсудить не тільки твою частку компанії, але ще й мою.

— Тобто твою і мою? — цікавлюся, і одразу пояснюю. — Єва ж завжди казала, що контрольний пакет акцій, належить татові.

— Так і було до смерті Івана. Але після, контрольний пакет перейшов у спадок мені. Оскільки ти була ще не повнолітня, а в матері твоєї на цей час, залишилося п’ятдесят відсотків акцій. Та її це ніяк не влаштовує по нині. — Віктор зітхнувши продовжує. — Але.. Якби контрольний пакет акцій був у неї, то вона давним-давно вже б продала компанію про, що Єва неодноразово заявляла. Зрештою, їй не належать навіть ті п’ятдесят відсотків акцій, бо вони по праву твої. — Віктор пильно заглянувши мені в очі, цілком серйозно додає. — Коли тобі виповнилося тринадцять, і мій брат зрозумів, що Єва не зміниться ніколи. Він переписав заповіт. Та схоже твоя мати добре постаралася, аби переробити документи. Бо ж працювати вона не хоче, а красиве життя любить...

—      Я тобі не вірю, — рівними губами шепочу. Я справді шокована почутим. Але знаючи Єву, розумію, що це може бути цілком правдою. Я збентежено кліпаючи, так само перепитую. — Тобто, Вікторе, ти хочеш сказати, що мати незаконно володіє, тим, що по праву належить мені?

Дратуюся, бо ловлю на собі відверті погляди Дениса. Я б почувалася значно спокійніше, якби його тут не було.

—      Так, Кароліно! — запевняє мене дядько і підходить ближче. — Ти можеш відсудити завод собі, бо інакше твоя мати незаконно користуватиметься тим, що нажив Іван, до кінця своїх днів. Шукай оригінал заповіту, який Іван десь надійно заховав. Я не знаю де, але він завжди казав, що всі оригінали документів завжди з тобою. Тож думай, згадуй, де вони можуть бути. Якщо ти їх знайдеш, то ми позбавимо Єву всього, що вона не законно відібрала в тебе.