Глава 4.1

Через пів години Каріна покидає мій кабінет, і я одразу входжу в одну зі соцмереж. Шукаю сторінку дядька.

О, в нього скоро день народження... Дивно! А я й забула.

  Гортаю стрічку на сторінці Віктора, в надії знайти фото на якому він зі своїм товаришем. Гортати довго не довелося. Віктор вітав свого товариша з днем народження сина.

Ну і прізвище у Дениса — Буревій. Напевно йому цілком підходить, судячи з його манери поведінки та мертвої хватки, йому справді личить таке прізвище.

Переходжу на сторінку Дениса, і тут мене чекає неприємний сюрприз. Профіль чоловіка заблокований. Що ж у мене ще є Google.

Набираю в пошуковій системі ім’я та прізвище, і вуаля, — є такий. Відкриваю перший сайт, і прикипаю до монітора комп’ютера.

Денис Буревій — завидний холостяк, і має закріплене за собою прізвисько, «Колекціонер». Тому, що колекціонує ретро машини та дівчат. Але на відміну від представниць прекрасної статі, колекція раритетних машин у чоловіка стабільна, і налічує двадцять найстаріших екземплярів. Бізнесмен на цьому зупинятися не збирається.

Бізнесмен?!!

Йой, то ж я мала честь побувати в обіймах самого Колекціонера. Я щось чула про нього від подруг.

Мене розпирає цікавість, і я гортаю стрічку донизу. Але надто цікаво дізнатися, яка ж сфера діяльності у цього бізнесмена.

Гортаю статтю донизу і знаходжу таку інформацію.

О, то у нас будівельна корпорація. Ще й мережа ресторанів власного бренду, «Буревій». Нормально! Такий справді може собі дозволити колекціонувати, як машини, так і дівок.

Гортаю далі, і наштовхуюся на особисту інформацію чоловіка.

Шлюб Дениса Буревія та Лесі Довженко, тривав шість років. Леся подала чоловіка на розлучення, коли застала його на зраді. Дітей у пари не було, але процес розлучення тривав два роки.

 Зараз Леся Довженко, щаслива у другому шлюбі з відомим бізнесменом Олександром Тітовим, а Денис продовжує колекціонувати, як дівок, так і машини.

Чотири місяці тому, чоловік зі скандалом розійшовся, з черговою своєю дівчиною — Аліною Кінах, відомою моделлю та акторкою. Яка назвала Дениса нестерпним гульвісою та бабієм...

Я видихаю, і розчаровано падаю на спинку свого крісла. Приваблива зовнішність чоловіка, це єдиний плюс у ньому. А ні, не єдиний, ще ж є його бізнес, та колекція машин... Безспірно це є цінним додатком, до його численних мінусів.

Йому тридцять чотири, ще молодий, але вже пропащий. Влада та фінансові можливості, розбестили його. І він не зміниться ніколи, і ні з ким. Навряд чи знайдеться та ненормальна, яка терпітиме його. Хіба, що шлюб за розрахунком.

Покидаю роздуми про Дениса, адже мене зараз куди більше хвилює, чому дядько через стільки років, так рветься до примирення.

Що він вже вигадав? Мабуть, не зміг домовитися з матір’ю, то вирішив взятися за мене. Нічого у нього не вийде, бо я не хочу спілкування з ним. Мені від нього нічого не треба.

Хмикаю, бо Денис дав мені два дні.

 Наївний! Невже думає, що я зірвуся з місця та помчу до Віктора. Авжеж, тільки після того, як в дощову погоду на полях пилюка стане.

Від думок відриває телефон. На екрані світиться фото Соломії. Я ледь всміхаюся, і беру слухавку.

Подруга радіє дізнавшись, що я вийшла на роботу. Пропонує у вівторок зібратися усім разом. Бо сьогодні Ліна зі своїм коханим поїхали в гості до його батьків, і Христина зі своїм поїхали на вікенд. У самої ж Соломії теж плани на сьогодні, провести день зі своїм Олегом у двох. Я ж все розумію, і якщо чесно ще не готова відповідати на численні запитання подруг.

Попрощавшись з Соломією, я беруся до роботи, бо її за тиждень трохи назбиралося.

Хоч бажання працювати немає взагалі, мені все ж вдається трохи упорядкувати документацію.

Приїхавши додому, я в прямому сенсі, впала. Понеділок теж минув у справах та біганині. Моя домашня челядь тішиться, що я повернулася в норму, а особливо цьому радіє мій управитель. Це хоч якось підтримує мене. Хоча я стараюся не думати ні про Антона, ні про те, що у нас з ним було.

Сьогодні вже вівторок. Я мов дитина чекаю зустрічі з подругами. Я знаю, що вони хвилювалися за мене. І я хочу, аби якнайскоріше настав вечір, бо згораю від бажання побачити їх усіх.

Приїхавши у кафе бронюю столик для нас з подругами на вечір, і прошу каву у мій кабінет.