Про "Манільський інцидент " і врегулювання конфліктів на прикордонні

 В тридцятi роки Фінляндія розвивалася. На її  території були запаси корисних копалин. З іноземними інвестиціями підіймалася промисловість. В більш м'яких регіонах , блище до Балтійського моря , розвивалося сільське господарство. Через  умови півночі , ставку робилися на парникове господарство, яким займалися фермери.
 Благоустрій країни ріс, що викликало заздрість з боку СРСР. Особливо той факт, що промисловість , виявляється , можна розвивати без утиску сільського господарства. 
  Прийшовший на зміну Леніна , Сталін не бажав бачити успішного сусіда поруч. Саме Сталіним , в перше був пущений мiф про "Подаровану" незалежність. За його наказом , в офіційних джерелах , прямо заборонялося згадувати про радянсько - фінську вiйну 1918-1922 року. В суспільстві штучно створювалася думка, що в роки громадянської війни, більшовикам було просто не до фінів.
 В риториці господаря кремля , почали лунати заяви "Ми терпимо незалежність Фінляндії" ,  " поки що терпимо" , i блище до самої війни "Нагулялися i досить. Пора вже вертати Фінляндію". 
 Тогочасна преса , всіляко висміювала фінський уряд, фінську мову i націю в цілому. З іншого ж боку , будь-яка аварія на підприємствах , залізниці чи в порту Ленінграду , видавалися за дії Фінських диверсантів. З початком "великого терору" , "антирадянська змова" виявлена ленінградськими чекістами , не минуче йшла коренями в Фінляндію. Хоча фіни офіційно , в рядi міжнародних документах i офіційних заяв, заявляли що ні на кого нападати не збираються. Але в часи, коли доярка на пару з конюхом , могли готувати замах на "товариша Сталина", такі дрібниці нікого не цікавили. 
 Треба визнати один факт - через повальні арешти , i "шитi білими нитками" справи на столярів i доярок, якi готували замах на товариша Сталіна, горiла і іноземна агентура. Під загальний каток репресій , часто попадали i реальні агенти. Через що в 1937 році , фінською "Поліцією безпеки" було прийнято не просте рішення - " для збереження особового складу, припинити агентурну діяльність в СРСР". 
 23 серпня 1939 року , був підписаний "Пакт Молотова - Ріббентропа". Комуністи i фашисти розділили Європу. Фінляндія , за умовами цього договору , відходила Сталіну. Але i фіни розуміли  що після Польщі , яка також в 1920 - х роках здобула незалежність, наступні будуть вони. 
  Спочатку Сталін намагався відновити "Радянську Фінляндію", правда вже в менших масштабах. В Москвi, виникла ідея створення комуністичного режиму в Карелії, в прикордонних до Росії територій. Фіни пішли на переговори. Заслугами дипломатів , вдалося відтягнути початок, все всім зрозуміло що не минучої вiйни, до грудня 1939 року.  
 В листопаді того ж року, стало остаточно зрозуміло , що фіни без боя не здадуться. Тому почалася підготовка привода для вторгнення.  26 листопада 1939 рiк 15 : 45 по московському часу, було обстріляно позиції 68-го стрілкового полку дислокувавшися північніше  Маніли. Москва , направила ноту Фінляндії, поклавши на неї відповідальність за обстріл. 
 Ця заява , викликала здивування у звинуваченої сторони. Справа в тім , що ще влітку , аби не створювати зайвої напруги , фінська артилерія була відведена в тил. Про що офіційно було повідомлено як радянську сторону, так i міжнародну спільноту. 
 Але інцидент стався , на нього треба було реагувати. Фінський уряд запропонував задiяти протокол так званих "прикордонних комісарів". 
 Життя на прикордонні завжди було складним i напруженим. I двадцяте століття не стало вийнятком. Після першої світової війни, між новоствореними державами виникали вiйни , за розподіл кордону. До середини двадцятих вiйни завершилися. Кордони були встановлені, але постійно здавалося що в сусіда землі більше. Дану "несправедливість" треба було виправити. Проте , на заваді чергової війни, ставала Лiга Націй. 
 Це був аналог ООН, яка прийшла на  її змiну після другої світової війни. У статуті прямо писалося,  що основна ціль організації, не допустити нової "Великої війни" . Так тоді називали першу світову. 
 В комплекси з цим, йшли економічні питання. Налагоджувався товарообмін між країнами. Базуючись у Швейцарії, i маючи вихід на банкірів, видавалися дешеві кредити. 
 В Лізі Націй також розуміли, що навіть незначний інцидент на прикордонні може спровокувати війну. Яка в свою чергу, запросто може перерости в нову "Велику війну". Тому 24 вересня 1928 року була прийнята "Конвенція про прикордонних комісарів". 
 Це був план дій , при надзвичайних ситуаціях на прикордонні. Належало обом сторонам відвести війська на двадцять п'ять - тридцять кілометрів. Забезпечити не доторканність місця злочину. Не приймати жодних дій, до прибуття безпосередньо "Прикордонних комісарів".
 Це були спостерігачі, вiд Лiги Націй. Завдяки розвитку авіатранспорту,  і спрощеній процедурі оформлення, вже через декілька годин "Прикордонні комісари" приступали до своїх обов'язків. 
 Вони самi не проводили жодних розслідувань. Це робила ,сформована з представників  країн учасниць конфлікту, слідча група. "Прикордонні комісари" лише складали звіт, про об'єктивність  розслідування, з прикладеним окремо актом, про їх думки щодо цього інциденту. 
 Саме їх звіт, був ключовим у формуванні точки зору міжнародної спільноти. Вони були чужинцями на тій землі,  відповідно нікого вигороджувати, чи навпаки топити, не мали жодних причин. Цікава була гарантія безпеки для самих " Прикордонних комісарів". У випадку шкоди здоров'ю , чи смертi спостерігачів Лiги Націй, обидві  сторони конфлікту виключалися з її  складу.  
 Також була одна деталь. Для того, аби почалася процедура по вище згаданій конвенції, потрібна була згода обох країн , учасниць інциденту. Якщо ж на запит однієї країни , інша відмовлялася проводити розслідування по даній процедурі, це сприймалося як визнання провини. Таку країну виключали з Ліги Націй, i вона лишалася за бортом цивілізованого світу. 
 До кінця тридцятих років це працювало, але світ змінився. I змінився радикально. 
 28 листопада 1939 року пропозицію  по проведенні спільного розслідування, по процедурi "Прикордонних комісарів " була вiдхилено , як не прийнятна. Через що в Європі, ні тоді , ні зараз ніхто не сумнівався в тому хто почав цю вiйну. 
 29 листопада 1939 року представнику Фінляндії було вручена нота про розрив дипломатичних відносин. По радіо було оголошено наступне : 
  " Ворожа по відношенню до нашої країни політика нинішнього уряду Фінляндії примушує нас вжити негайних заходiв для забезпечення зовнішньої державної безпеки" 
 Нинішній володар Кремля, навіть нічого нового не вигадав. 
 30 листопада 1939 рік. Восьма година ранку. Війська Ленінградського військового округу перейшли кордон з Фінляндією. Війна почалася.