Глава 14.1

- А, це ви, мосьє ле Брегер! Вирішили змінити амплуа та зіграти сьогодні роль нічної примари? 

- Ні, де Пре, пан Розбійник виявив вільний човен і вирішив скористатися щасливою нагодою. Дивно, що ви не помітили нас! При вході, здається, є ліхтар, - Луїза заговорила, перш ніж Віктор подав голос. Вона була роздратована, а тому не забула трохи помститися. - А ось ми вас бачили та чули чудово. У чому ви завинили цього разу, що Дельфіна так на вас розгнівалася? 

- Вся справа в водяних ліліях! - з напускною образою сказала зачинщиця події. - Я просила зрізати мені лише кілька квіток, але марно! Скажіть ви, пане ле Брегер, хіба заради жінки серця не можна піти хоча б на маленький ризик?

- Лілії не доживуть до завтрашнього ранку, і вони не варті того, щоб боротися з ними в темряві, - зауважив Віктор. - У мадам де Грісі є оранжерея і якщо забажаєте, вам роздобудуть будь-який букет.

- Це неподобство, - вигукнула приятелька Дельфіни. - Вас підозрюють у боягузтві, мій любий де Пре! Вам доведеться вступити в бій зі лататтям, щоб захистити свою честь!

Віктор не встиг вставити жодного слова. Він сподівався, що ці слова будуть сприйняті як жарт, і крапля здорового глузду ще залишилася в голові вельможі, що напідпитку, але ця надія розтанула як клаптик туману. Жінки, які втратили шанс вихопити солодкий поцілунок, тепер навперебій вимагали від свого супутника показати свою хоробрість. Зрештою де Пре озброївся для “дуелі” шпагою, відштовхнувся від стіни і став веслувати до берега, де біліли зарості лілій. 

Це була не найдурніша ідея. Човен невблаганно розгойдувався, ніби його застав шторм і пані відчайдушно чіплялися за борти, щоб не пірнути в озеро. 

-Боже мій, - мадам Бельцоні дивилася їм услід - Це абсолютне божевілля! Вікторе, зробіть щось, адже вони потонуть! 

-Напевно там неглибоко, але нам і справді варто бути трохи ближче. - Лабель не став поширюватися з приводу того, що Луїза була частково винна у пригоді, вона і без нагадувань відчувала, що даремно зачепила де Пре за живе. Всі знали про його хвалькуватий характер і непомірне бажання похизуватись перед дамами, після якого щоразу траплялося щось неординарне. 

Віктор кількома потужними гребками направив човен до тих, хто зазнав лиха, але не встиг наблизитися на достатню відстань, коли сталося неминуче. Жіночий угодник потягнувся до лілій, борт човна нахилився надто низько і зачерпнув води. Сам де Пре при цьому не втримався на ногах, його хитнуло і скинуло в холодне озеро.  По воді поплила перука і жінки підняли крики, побоюючись, що він потоне. Втім цей страх був марним. Незабаром невдаха залицяльник виринув, відпльовуючись і тримаючи в руках кілька зрізаних водяних квітів. Їхні світлі головки жалібно поникли, але це не завадило де Пре відчути себе постраждалим за кохання героєм.

-Прокляття, - тихо вилаявся він, відчуваючи, як черевики потопають у в'язкій тіні, - сподіваюся тепер з мене знято всі звинувачення?

Вода ледве досягала його грудей, і невдаха кавалер побрів у бік човна, який і без того напився води. Дельфіна та її подруга, підібравши спідниці, зі сміхом намагалися врятуватися від потопу. На той час, коли Віктор зі своєю супутницею підпливли ближче, їх уже помітили з берега і хтось встиг послати за слугами, щоб виручити невдалих плавців. 

- Постарайтеся сидіти спокійно! - наказав Віктор тоном, що не терпить заперечень. - Я зараз підпливу ближче та підштовхну вас до берега! Тут неглибоко, і вам нічого не загрожує! 

Однак сказати це було простіше, ніж зробити. Лакеї та двоє-троє гостей спостерігали, як пані зі сміхом і криками про порятунок хапалися за борти, ще більше розгойдуючи свій хисткий притулок. У черевички учасниць пригоди затекла вода, вітер розтріпав ретельно вкладене волосся, і цю картину доповнював нещасний вигляд промоклого до нитки де Пре. Лілії були забуті. Як тільки днище першого човна дряпнуло пісок, Віктор зіскочив у воду і швидким кроком наблизився до жінок. 

-Дайте мені руку, - він звернувся до Дельфіни, на щоках якої проступив яскравий рум'янець. 

Вона вагалася всього секунду, вдивляючись у серйозне обличчя свого рятівника, але все ж таки ризикнула йому довіритися. Пара кроків у човні, що гойдаєвся, - і Віктор з легкістю підхопив пустунку на руки. Поки Дельфіна, обвивши руками шию мушкетера, ширяла в повітрі, його вухо обпікав глузливий шепіт.

- Яке щастя, що ви опинилися поряд, пане ле Брегер! Навіть не знаю як вам дякувати! Мені здається, ми трохи зіпсували ваші плани в тунелі Амура, тому ось... - вона несподівано припала до нього губами, залишивши слід помади. - Можливо це позбавить нас його помсти! 

Дельфіна дозволила опустити себе на землю і лакей відразу укутав її пледом. Лабель, не кажучи ні слова, трохи вклонився. Він спиною відчув палаючий погляд мадам Бельцоні і найменше хотів спровокувати сварку між дамами. 

У Луїзи в цей момент перехопило подих, вона вперше в житті пережила всі муки ревнощів, і це відкриття не приносило жодної радості! Досі тримаючи в руках віяло, красуня нерухомо сиділа і чекала, поки обидві жінки будуть доставлені в цілості та безпеці на берег. Тільки після цього Віктор повернувся за нею і витягнув човен на пісок. 

-Я думаю нам краще приєднатися до інших! - він вже почав мріяти про келих холодного вина. Витівки напідпитку анітрохи не захоплювали, але, можливо після пляшки дивитися на це стане простіше? 

Позаду все ще чулися скарги де Пре, що залишився ні з чим після дуелі зі лататтям, коли ле Брегер разом зі своєю милою супутницею вийшли з тіні високого чагарника. Луїза завбачливо тримала його під руку і вони мовчки попрямували до галявини, де раз у раз з'являлися лакеї з канделябрами. 

Розмова не клеїлась. Луїза досі не заспокоїлась після випадку з Дельфіною і чекала від свого супутника виправдань, ба, хоч якихось слів, щоб пояснити його поблажливість до іншої! Але він навмисно чи ні, зберігав мовчанку і оглядав майданчик, на якому скупчилися присутні.