Глава 10

Свої слова мадам Арно супроводжувала багатозначним поглядом та ледве помітною заспокійливою усмішкою. Такий візит зовсім не входив у плани Фіжака, а тим більше Лабеля, який прагнув вправлятися у фехтуванні. Однак обидва вони і молода незнайомка увійшли до світлого передпокою. 

Вельможа зійшов до того, щоб зняти свій розцяцькований капелюх і його очі забігали довкола, відзначаючи кожну деталь. Здавалося, він когось шукав, і тільки потім заговорив тихим голосом, що нагадує зміїне шипіння.

- Ви знаєте, навіщо я прийшов?

- Не маю жодного припущення, - незворушно відповіла мадам Арно. Її м'яка рука при цій торкнулася долоні подруги, наче надаючи їй впевненості.  

- А ім'я Поліна Дюклос вам ні про що не каже? 

- Ні про що, - вона дивилася гостю просто в очі, ледь помітно посміхаючись і не видаючи жодної тривоги, проте Лабель нутром відчував, що тут щось не так. 

Непроханий гість тим часом походжав по передпокою, уважно відмічаючи кожну деталь. 

- І все-таки я стверджую, що вам вона добре знайома і більше за того, ховається у вашому домі. Буде краще, якщо ви дозволите мені зараз же відвезти дівчину до батька. Зі свого боку я обіцяю, що ваше ім'я ніде не буде згадано і ми обидва уникнемо скандалу, який вам зашкодить. Адже ви не хочете втратити цей чудовий будинок і прислугу, щоб змінити їх на тюремну камеру? 

-Вам немає потреби загрожувати, - мадам Арно і бровою не повела, залишаючись абсолютно безпристрасною. - Я була б рада вам допомогти, але не уявляю. як це зробити! Якщо хочете - можете оглянути кожну кімнату. 

Гість скрипнув зубами, але залишив пропозицію без відповіді. На хвилину повисло загрозливе мовчання, яке той перервав без особливого задоволення:

- Ну що ж, вас попередили. Наступного разу я повернуся із судовим приставом. Якщо виявиться, що ви ховаєте неповнолітню дівчину і утримуєте проти волі батька, вам доведеться відповісти згідно з законами. 

Він вклонився і зробив крок у напрямку до дверей, але Лебо випередив зухвальця, не давши можливості відступати під зручним приводом.

- Бачу, одну справу ви вже вирішили, пане, але як щодо нашої розмови? Я не затримуватиму вас, якщо ви перепросите у мені і мадемуазель Жанни, яку мало не скинули з ганку. 

- Хто ви такий, щоб вставати на дорозі? - холодно промовив вельможа.

- Віктор Лабель до ваших послуг. Без поважних титулів. Достатньо того, що я дворянин як і ви, пане, вас тому хочу повчити вас хорошим манерам. 

-Добре, якщо ви наполягаєте, я дам вам такий шанс. Де вас знайти, мосьє дурень, чи ви самі надішлете секундантів? Маршаль дю Бельєз до ваших послуг!

Він обдарував суперника зневажливим поглядом і повернувся до присутніх спиною. Не минуло й хвилини, і важкі кроки стихли за дверима, хоча їхнє відлуння все ще витало в передпокої. 

Всі мовчали, було чути тільки важке дихання Віктора, який насилу утримував себе в руках.

-Мадам... - першою порушила тишу Жанна. 

Дівчина достатньо себе опанувала, але в погляді читався страх. Вона повела очима на гостей, наче хотіла попередити свою пані про щось важливе. Прекрасна господиня перервала її на півслові і ледве помітно похитала головою, наказуючи мовчати. Замість відповіді вона глянула на своїх гостей

-Тепер, коли нам нічого не загрожує, можливо піднімемось до вітальні? - з її губ зірвалося легке зітхання, а в очах промайнула втома,  ніби подібні інциденти були тут звичною справою. - Я повинна все вам пояснити, панове, а заразом подякувати за те, адже ви заступилися за мою дорогу подругу!

Відмовити в проханні, та ще й висловленому з такою теплотою, ні у Лабеля, ні у Фіжака не вистачило духу, до того ж обидва вони ще не охолонули і були заінтриговані недавньою подією. Незабаром гості піднялася широкими сходами і увійшли до просторої кімнати, де на них чекала прохолода, тиша і запах свіжозрізаних квітів, що надавали приміщенню особливої чарівності. 

Простора кімната була заповнена кріслами та м'якими стільцями, розставленими безладно навколо маленьких столиків, але нічого не натякало на те, що тут збирається ліниве світське суспільство. Навпаки, це була дивна вітальня, яку Лабелю доводилося бачити. Книги, безліч великих і малих томів, ховалося у витончених етажерках, на банкетці лежала лютня, що залишилася без нагляду, і нотний лист, списаний витонченим почерком. 

Це могло здатися раєм для Фіжака, але Віктор був здивований, настільки образ мадам Арно не в'язався з його уявленням про жінок. Він неспішно пройшовся по кімнаті і зупинився біля вікна, схрестивши руки на грудях і зберігаючи похмурий вигляд. Мадам Арно опустилася в крісло і звернулася до гостей, наче їх перервали лише хвилину тому. 

- Отже, якщо нам довелося познайомитися таким незвичайним чином, я відразу відкрию карти. У цьому будинку дійсно буває багато жінок і дехто шукає прихистку та захисту. Я допомагаю кожній, бо вважаю це своїм обов'язком, - вона глянула на Фіжака, який страшенно зніяковів через те, що відбувалося. - Ви дивитеся на мене з таким докором, чому? 

- Вибачте, але я все думаю про цю дівчину - Поліну Дюклос. Я дещо чув... Вона, здається, дочка однієї знатної людини і батько, як я чув, вже підняв на ноги все місто. Якщо її знайдуть…

- Ви теж вважаєте, що я справді сховала у себе втікачку і утримую проти волі? 

-Ні, але я в збентеженні... - лікар розвів руками. Він був спантеличений і всім серцем хотів почути слова, які виправдали б прекрасну співрозмовницю. В надії знайти союзницю, юнак подивився на Жанну, але та вважала за краще мовчати, хоч і виглядала дуже схвильованою, а тому відповіла лише красномовним поглядом.