Глава 2

Було смішно уявляти, як Флора слухатиме подробиці пікантної сцени. Подруга мадам Бельцоні в очах суспільства зберігала непогрішну репутацію удови і їй навіть думати про подібне було неприпустимо! Щоправда, у Труезі про неї ходило безліч пліток. Дехто навіть казав, що мадам де Грісі отруїла свого чоловіка, хоча не знайшлося жодного підтвердження таким домислам. 

Щодо самих подруг, вони без найменшого страху ділилися секретами, повіряючи одна одній невеличкі пригоди і витівки. Ось і сьогодні потрібно було обговорити дещо пікантне питання, заради якого мадам Бельцоні здійснила свій променад. Віктор не помилився, вона справді наближалася до одного з розкішних будинків на околиці міста - вілли Леандри. 

Особняк дістався Флоранж від чоловіка, що був одним із найбагатших аристократів у місті. Сама графиня ставилася до такого спадку байдуже, вона раз у раз скаржилася, що взимку в просторих коридорах нестерпно холодно, а влітку прислуга не встигає мити вікна. Але у мадам Бельцоні тут все викликало захоплення: доріжка, що веде повз розкішні клумби, мармурові сходи і особливо будуар з шовковими шпалерами.

Тут на неї вже чекала сама господиня, а ще крихітний столик, заставленим солодощами. 

- Пробач мені, люба! – гостя зі сміхом упурхнула до затишного куточка, – Я трохи запізнилася, але в цьому немає моєї вини! 

- Невже? Тоді швидше розповідай, що сталося. Ніколи не бачила, щоб у тебе так горіли щоки! – Флоранж відправила до рота виноградину і пильно подивилася на схвильовану білявку. - Хто цей негідник, що так розпалив твою уяву? 

- Ти просто не повіриш!

Розповідь зайняла не так багато часу і справила саме те враження, на яке була розрахована. Поки мадам Бельцоні знову переживала насолоду поцілунку, у погляді її подруги недовіра змінювалася здивуванням, а потім і відвертим осудом. Дослухавши історію, Флоранж не відразу знайшла, що відповісти. Вона піднялася з банкетки і уважно подивилась в очі подрузі, наче не могла повірити її словам. 

Зараз різниця між ними стала особливо разючою. Луїза нагадувала гарненьку пастушку з пасторалі, в той час, як Флора була наче грецька богиня - така ж сильна та гнучка, анітрохи не схожа на порцелянову ляльку. ЇЇ каштанові пасма вигідно відтіняли білизну порцелянової шкіри, а темні очі ховалися в тіні довгих вій. При цьому пухкі, майже дитячі губи надавали вигляду довірливості та наївності, але це було оманливе враження. За такою красою ховалася зверхність королеви. Мадам де Грісі знала собі ціну і саме тому ніколи не допустила б такої інтрижки.  

- Який мерзотник! - промовила вона нарешті. – Кажеш це був звичайний офіцер, чи не багато він собі дозволив? 

- Незвичайний! - очі у мадам Бельцоні випромінювали відверте захоплення. - Довелося б зліпити кількох твоїх фаворитів, щоб отримати його одного! 

Флора підняла одну брову, всім своїм виглядом висловлюючи недовіру.

- Що ти маєш на увазі?

- Ну хоча б те, що при такому зрості у нього має бути не тільки великий розмір ноги! – мадам Бельцоні засміялася і встала, щоб обійняти подругу за плечі. – Я жартую, люба. Ти ж знаєш, це моя вада - зовсім не вмію тримати язик за зубами! Бачу, що ти розсердилася, але повір, зі мною абсолютно нічого не трапилось. Маленька витівка просто мене потішила, але я готова сісти і вислухати все, заради чого ти мене запросила.  

- Це втішно, я вже почала думати, що якийсь безпардонний нахаба остаточно полонив твою уяву! Візьми еклер, Луїзо, і пообіцяй, що ти викинеш цю історію з голови! І без того бідолаха пан Бельцоні не отримує від тебе і краплі ніжності. Я почуваюся винною, бо тобі потураю. 

- Фі, не кажи мені про чоловіка! - наморщила носика Луїза. -  Він тільки й робить, що сидить над своїми паперами та переглядає рахунки, а останнім часом відвідувачі так знахабніли, що приходять в будь-який час!  Іноді мені здається, що я стала невидимкою, так рідко він мене помічає. І ще – це просто справжній жах - нам довелося серйозно витратитися на кравця! Жоден з його улюблених фланелевих жилетів не сходиться на моєму дорогоцінному чоловікові! – вона зітхнула, простягаючи руку до башти апетитних тістечок. – Ні, що не кажи, дуже мало чоловіків знаються на романтиці! А серед одружених, напевно, немає жодного. Я воліла б з'явитися на святі з сьогоднішнім «розбійником», аби не з моїм дорогоцінним чоловіком! 

Флоранж похитала головою, анітрохи не здивована такою тирадою. Весь Труез знав, що пан Бельцоні – знаменитий рогоносець, який все вибачає своїй молодій гарній дружині. Цей приїжджий італієць був на два десятки років старший за Луїзу, добре заробляв на банківській справі й задовольняв будь-які її забаганки. А ще - на все заплющував очі! 

- Можна подумати, це справді проблема, - прискіпливо зауважила Флоранж. - Коли ти востаннє з'являлася на людях з чоловіком? 

- Навіть не знаю, здається, це було… так, три місяці тому, якраз після Великодня. 

- Тобто ми можемо не побоюватися присутності пана Бельцоні на святі? Прикро… Хоча, якщо чесно, ти зняла камінь у мене з душі, бо я почала хвилюватись, що доведеться терпіти його товариство.  

Флоранж повернулася на своє місце і влаштувалася на дивані, в той час, як Луїза сприйняла цю тираду з відвертими веселощами. Маленька дружина банкіра  не була заздрісною, вона легко пробачила подрузі її зневажливий тон і те, як мадам де Грісі ставилась до бідолашного Бельцоні. Адже зараз куди важливіше було обговорити план майбутнього свята. 

Саме заради цього пікніка, який планували провести у парку на віллі Леандри панянки і зібралися разом. Флоранж хотіла відзначити закінчення літнього сезону – у таку спеку всі намагалися виїхати до моря і Труез аж до осені дивився на вулиці порожніми вікнами. Все було майже вирішено, але деякі нюанси варто було обговорити окремо.