Глава 1

«Німфа засміялася і, зробивши крок, розтанула в натовпі, наче хмарка туману. Зачарований, він кинувся слідом і серце шалено стукало в грудях. Це була ВОНА - жінка про яку не переставав думати цілих шість років!»

Мадам Бельцоні відірвала очі від сторінки і з явним розчаруванням закрила книгу.

- Поводиться як закоханий ідіот!

Це було єдине, що красуня могла сказати про подібного героя, а про сюжет і поготів! Казки про чоловіче кохання і вірність, дуже далекі від правди. Де тільки Флоранж знаходить ці романи, що тут і там розкидані по всьому будуару? Мадам Бельцоні посміхнулася, згадавши подругу. Ось заради кого вона погодилася ризикнути білизною своєї шкіри і вибралася у світ в самий розпал липневого дня! Жоден чоловік не був цього вартий, так що нехай про жіночу дружбу не розповідають нісенітниці!  Адже з ким, як не з кращою подругою вона могла вдосталь попліткувати й скуштувати кращих мигдальних тістечок?

Красуня зітхнула і розгорнула записку, щоб ще раз прочитати «таємне» послання, але сильний поштовх ледь не скинув її з сидіння карети. Вона з досадою відсунула фіранку і визирнула, побоюючись неприємної несподіванки. Останнім часом Труез наче накрила важка чорна хмара: санкюлоти, що вимагали хліба, таємні клуби, де збиралися бунтівники… Навіть непохитний і завжди спокійний пан Бельцоні побоювався за їхнє майбутнє.

Наче на доказ цим нерадісним думкам з вулиці долинули крики – якийсь божевільний на критому возі загородив їм шлях, пронісся повз та зник в брудному провулку. Щастя ще, що карета не перекинулася! Майже одразу з тіні сусіднього будинку виринуло три фігури: двоє аби як одягнених чоловіків і людина в воєнному мундирі.  Незнайомець був високим та кремезним, але влучно ухилятися від ударів, що наносяться відразу з двох сторін. Один раз він був на волосок від смерті і мадам Бельцоні навіть прикрила очі, відчуваючи, як шалено б'ється серце. Звичайно, передмістя Труезу славилося дуелями і бійками, але сама красуня жодного разу не була свідком чого-небудь подібного, а тому відчувала суміш захоплення і страху.

Не встиг ще кучер застрибнути назад на козли, як один з нападників отримав удар в груди і як мертвий звалився на бруківку. Другий, явно молодший і прудкіший, скористався моментом, відштовхнув суперника і кинувся навтьоки. Він стиснув в руках зім'яті папери, подолав порожню вулицю і застрибнув у візок, що чекав в провулку.

Все це сталося так швидко, що мадам Бельцоні готова була прийняти недавню сцену за чергову сторінку роману, якби не одна дрібничка. Доки вона проводжала очима втікача, дверцята карети відчинилися і всередину вскочив той самий відчайдушний дуелянт. Здавалася, він зайняв одразу весь салон.  

- Дозвольте скористатися вашою гостинністю! Я ненадовго складу вам компанію!

Голос у офіцера був низький, трохи з хрипотою і він ще не встиг перевести подих після погоні. Оскільки відповіді не було, незнайомець без довгих розмов опустився навпроти і відкинув з високого чола волосся. Мадам Бельцоні не могла відірвати від нього погляд, вона була збентежена, налякана і заінтригована одночасно! Тепер, коли вони опинилися так близько одне до одного, холодний страх відступив від серця і місце його зайняли зовсім інші почуття. Молода красуня дивилася на незнайомця і відчувала зростаючу цікавість.

Все в цій людині нагадувало про вибухову суміші фізичної сили і пристрасної натури - занадто небезпечну суміш! Його не можна було назвати красенем, у всякому разі це не була класична краса, і все-таки перед нею був дуже привабливий чоловік з пронизливими, темними очима. Замість ошатної перуки з-під капелюха вибивалися безладні каштанові кучері, отже він був не тільки дуелянтом, але й бунтарем, а це робило пригоду ще цікавішою.

- Сподіваюся, ви не збираєтеся мене пограбувати? – нарешті промовила мадам Бельцоні.

- Звичайно ж ні! Навпаки, якщо ви скажете своє ім'я і як вас розшукати, я зроблю все, щоб віддячити за надану послугу! Я навряд чи знайду в цьому убогому місці екіпаж, а мені вкрай потрібно вибратися з передмістя.

- Чому ви вирішили, що я погоджуся вам допомогти? – вона лукаво посміхнулася.

- А хіба ні? – у відповідь мадам Бельцоні багатозначно промовчала і незнайомець вирішив, що потрапив в яблучко. – Вважатимем, що нам по дорозі. Залишилось лише дізнатися ваше ім’я.

- Ви, як я бачу не прихильник дотримання етикету, – грайливо промовила спокусниця, – спочатку влаштовуєте бійку, потім вриваєтесь без запрошення і забуваєте, що чоловік повинен відрекомендуватись першим.

Поки вони розмовляли, карета перетнула міст і незнайомець кинув швидкий погляд через фіранку. Він явно був роздратований і навіть злий, а тому відповів не відразу, намагаючись себе опанувати.

- Це моє упущення! Бідна матінка засмутилася б, дізнавшись, що я так і не навчився гарних манер. Вибачте, що не знімаю капелюха і не можу розкланятися, тут трохи затісно. Віктор Лабель!

Мадам Бельцоні розсміялася. Після розмов з пихатими аристократами вона відверто насолоджувалася романтичним моментом, адже ця зустріч розігнала недавню нудьгу!

- Я бачила, як ви билися, пане Лабель, випадково, звичайно! Яка удача, що мій безглуздий кучер зупинився неподалік. Двоє проти одного! – вона хотіла віддати належне своєму сьогоднішньому герою і потішити його самолюбство. - Ви не показали тіні страху, але боюся, вас все ж таки зачепили. Зовсім небагато, ось тут… здається рана невелика!

Вона як фокусник витягла вишиту батистову хустинку і простягнула пораненому з найщирішою турботою. Вся ця гра запалила уяву куди більше безглуздого роману і мадам Бельцоні відчула, як її руку накрила сильна долоня. Від недавнього дуелянта пахло порохом і пригодами, а не парфумом, військова форма була далеко не новою,  але це анітрохи не збентежило його супутницю, швидше навпаки. Вона так довго була оточена зніженими чоловіками, що відчула щось на зразок легкого сп'яніння.

- Ви так і не сказали своє ім'я ... - Лабель не відразу відпустив її руку