РОЗДІЛ 15 Один шанс на трьох

— Місячні в мене! Не поїду! Руки забери!

На її лемент озирається половина університету, а в мене терпіння лопає. Вхопити б за руки, витягнути на вулицю і відвезти в жіночий монастир, якомога далі з очей.

Бляха!

Я такий злий, що слова застрягають в горлі.

І у всьому винен цей Макар. Маленький, слабодухий мамин хлопчик виявився міцним горішком і талановитим комп’ютерним генієм. Це ж треба, почистив всі мої рахунки, котрі стосуються нелегального казино. Всі! До копійки!

А на додаток цілував мою дружину. Мою! Дружину! Навіжену Адель, яка думає чим завгодно, тільки не головою.

Боні і Клайд, бляха!

Стискаю долоні в кулак, ковтаю бажання звернути малому шию.

— Обох в машину! — ричу і, розвернувшись, крокую до виходу. Байдуже, який вигляд має подальша ситуація, байдуже, що двох студентів скрутили мої охоронці і силою під божевільні верески дівчини волочать до машин.

Байдуже! Мені байдуже на думку оточення!

І повинно бути байдуже на їхній поцілунок.

Чомусь перед очима стоїть незабутня картина. Вона горнеться до тюхтія, мліє в його долонях, на ногах ледве стоїть. Несподівано пригадую, як вчора торкався її грудей, як плавилась від МОЇХ ДОТИКІВ!

Трясця! Мала проблема перетворюється на велику проблему. Проблему в моїй голові.

Та нічого, я поставлю Макара на місце, куплю його «кохання», бо ніхто не має права посягати на моє.

— Золотов, ти ідіот! Викличте поліцію! Нас викрадають!

Все! Стоп-кран! Мені зриває дах.

Я різко озираюсь і тикаю пальцем навіженій в обличчя.

— Ти моя дружина. Твоє прізвище — Золотова!

І тут настає мертва тиша. У її очах грають всі чорти пекла. В очах хлопця — кінець світу. Схоже, він нічого не знає про одруження коханої. Що ж, буде легше відбити твою прив’язаність.

— Обоє в машину.

Здоровий глуз спрацьовує і вони покірно, наче телята, дозволяють розсадити їх у різні автівки.

Адель сідаю біля мене на заднє сидіння, відвертає голову до вікна. Незалежна!

Частину дороги мовчить, а тоді не витримує:

— Кретин! Довбаний кретин, хворий на всю голову. У тебе немає серця, ти нікого і нічого не ціниш. Для чого розповів Макару про наш шлюб? Я сама повинна була це зробити.

Повинна була — залишається ключовим. Але вона промовчала і почесну місію виконав я. Не скажу, що стало легше. Навпаки, градус неправильності таранить совість.

— Для тебе життя — це гра. Пора, дружинонько, зняти окуляри.

Відчуваю її паніку, шкірою вловлюю страх перед дорослим життям, перед штучним заплідненням. А що думала? Розсувала ноги перед всіма малими смоктунцями і далі продовжує.

Здається, вона заливається червоною фарбою. Кілька хвилин мовчить, свердлячи мене недобрим поглядом, запитує:

— Що буде з Макаром?

— Ти його кохаєш?

Бляха, чому її відповідь мене мучить?

— А ти свою коханку любиш? — натомість промовляє одними губами. Губами, які хвилину тому бачили чужі губи.

— Моє особисте життя, повторюю, тебе не стосується.

— І моє тебе не стосується.

— Помиляєшся, — хапаю її за руку і тягну на себе.

— Це ти помилився у виборі зручної дружини, — з не меншим запалом висмикується і відсувається ближче до вікна.

Глибоко дихаю, подумки рахую до десяти, двадцяти, тридцяти. Нарешті зупиняємось біля маєтку й

Алель вилітає з машини. Однак в будинок не йде, чекає на тюхтія.

— Адель, повернись у свою кімнату. Ми з твоїм колишнім поговоримо по-чоловічому.

— Ага, знаю! Залякаєш хлопця? Поб’єш? Силою вивезеш з міста?

— Ти впевнена у його почуттях? Що не шукав «золоту татову донечку», аби прийти на все готове?

— Макар не такий!

Господи, невже дівчина справді закохана по вуха, а я став між двома серцями?
Я не думав про це раніше, не зважав на чужі почуття. Хіба людина заслуговує на таке? Вона ж жива…
Рішення дається важко. А прийняти факт безглуздості нашого шлюбу — ще важче. Мене кидає в жар, в області сонячного сплетіння пече вогнем.

— Послухай, якщо ви дійсно кохаєте один одного, якщо дійсно ваші почуття чисті… ми розлучимось. Я не монстр. Але останнє слова залишається за Макаром.

Саме у цей час на подвір’ї показується позашляховик з новоспеченим героєм. Хлопця виштовхують із салону, зблідлого і наляканого. Бляха, ну який з нього чоловік? Адель — красуня, дика, гаряча. Мабуть, у ліжку профі. А це… Ну, не складається один до двох.

Дівчина кидається до нього, та я вчасно зупиняю. Стоїмо втрьох перед будинком і в кожного своя правда, свій біль, своє я.

— Ти вкрав всі мої гроші, — починаю першим. — Як вдалось?