РОЗДІЛ 8"Нові проблеми"

БОНУС ВІД АВТОРА

ЗОЛОТОВ

— У залі мужик кіпішує. Кричить, що його ошукали. Погрожує поліцію викликати.

— Покажи на камері.

— Ось, за п’ятим столиком.

Макс, моя права рука і за сумісництвом найкращий друг, тикає пальцем в монітор. Картинка ловить дебелого качка із замашками провокатора. Він розпинається на увесь зал, привертаючи увагу решти гравців за столами.

Придивляюсь. Його пика знайома. Ми колись перетинались. Тільки де?

— Хто привів?

— Я, — винувато опускає очі. Нагороджую підлеглого вбивчим поглядом. У нашій справі помилки можуть дорого коштувати, і навіть свободи. Продовжує: — Тарік поручився за нього, сказав, що грає на великі ставки.

— Тарік поручився? — злобно перепитую. — Знайшов, кому довіряти. У разі підстави нарікай на себе.

День сьогодні не склався із самісінького ранку. А якщо бути чесним, з вчорашнього вечора, коли та малявка притягнула в будинок якогось тюхтія і погодилась вийти за нього заміж. На додачу масла у вогонь підливає Таня. Її звинувачення у втраті дитини і нескінчені пиятики поперек горла стоять.

Планував з нею сходити в ресторан і вже збирався на вихід, як намалювався засланий козачок. Бляха, згадуй, Богдане, пику покидька!

— Бодь, він телефонує до когось.

— Хутко в зал!

Зриваюсь з місця, подумки лаючи друга за необачність і проклинаючи день, коли легкі гроші поманили запахом.

Кілька останніх років я ходжу по лезу. Підпільне казино у самісінькому центрі міста. Я вдало вигадав, яким чином використати підвал свого нічого клубу. «Катель» — моє хобі, а казино — основний дохід. Чесний батьківський бізнес не приносить таких грошей, як бажання людей випробовувати долю. Наївні мрійники. У власників казино все під контролем.

Було. До сьогоднішнього вечора.

Збігаю з другого поверху в підвал, розштовхуючи молодь, яка зібралась на виступ відомого попгурту. І розумію, що втрачаю дорогоцінний час. Застаю бійку між незадоволеним відвідувачем та трьома охоронцями. Здоровань вміло вирубує одного за другим. У його професійній підготовці немає жодних сумнівів. Засада!

З розгону завалююсь йому на спину, ліктем затискаю шию і ми разом падаємо на підлогу. На щастя, Макс не зіває, удвох ми скручуємо незнайомця, друг клацає кайданками на широких зап’ястях.

— Де телефон?

Нишпорю по кишенях піджака, а знайшовши, швидко гортаю журнал дзвінків. Очі округлюються, коли бачу номер замовника сьогоднішньої вистави. Бляха!

— Шановні гравці, ми змушені закрити заклад на три дні. Міра вимушена, але поправна. У якості компенсації за незручності кожний з вас отримає додаткові бонуси.

Залом пролітає гул, присутні один за одним покидають підвал та губляться у загальному натовпі охочих відпочити в нічному клубі.

— Макс, везіть його в гаражі. Я приїду ближче до ранку.

Кошусь на телефон здорованя, наважуюсь на дзвінок замовнику. Мені нічого боятись. Проблема лише в ціні. Цікаво, на скільки зростуть ставки цього разу? Набираю контакт. З протилежного кінця зв’язку звучить знайомий голос. Бридко його чути. Коли на кону великі гроші, кожне слово має значення і я намагаюсь коректно натякнути, що не підвищу «премію» за закриті очі на сферу діяльності. Я не заплачу більше. Мабуть, роблю помилку, домовляючись телефоном. Врешті-решт консенсусу не вдається досягти і я спересердя розбиваю гаджет об підлогу. Бляха, високий чин хоче поставити мене на коліна. Дзуськи! Виграю державний тендер за допомогою Корнійчука, от тоді займатимусь виключно легальним бізнесом. Залишилось зовсім трохи, тиждень.

— Богдане, — наче ошпарений залітає у підвал Макс. — У клубі рейд,

— Рейд? — перепитую, прислухаючись до звуків нагорі.

— Обшук! — блідне знайомий. — Я сам читав ухвалу суду. Нам кінець.

— Твою…

Схоже, мене вирішили притиснути по всіх фронтах. І тут напрошується закономірне питання: у моїх «покровителів» коли-небудь зменшиться апетит?

— Я йду вітатись з «гостями», а ти зачини за нами двері, і шафою не забуться підперти. Не патякай ні з ким, з питаннями одразу відправляй до мене.

Над головами роздається тупотіння ніг

— Почалось, — приречено видавлює Максим.

— Прорвемось, — плескаю драга по плечі й намагаюсь не показувати справжнього хвилювання, яке підбирається до горла холодними щупальцями. Ситуація дратує до бісиків.

На другому поверсі діється справжнісіньке пекло, створене спецпризначенцями в масках. Влаштований маскарад надовго підірве репутацію нічого клубу, а в разі витоку інформацію у пресу — вплине на батька та зашкодить холдингу. Невчасно, дуже невчасно.

Мені доводиться розпинатись перед керівником спецоперації з знешкодження особливо небезпечного бізнесмена, який вирішив не коритись системі.

Глибоко по ночі правоохоронці покидають стіни «Катель», забравши із собою двох хлопчаків, у кишенях яких знайшли білий порошок. Та цим справа не закінчиться. І я це прекрасно розумію!
У закладі залишають я, Макс та персонал. Втома накриває з головою і я хочу добряче напитися. До Тані пізно їхати, тож повертаюсь у кабінет з пляшкою спиртного, вмощуюсь у кріслі, роблю ковток пекучої рідини. Приємно тепло розтікається тілом, даруючи бажане розслаблення.