РОЗДІЛ 2 "Бути принцесою"

АДЕЛЬ

Тиждень потому

— Також вважаєш мене слабаком? Думаєш, не здатний захистити кохану дівчину? Я доведу протилежне! Ось, поглянь, піврічний абонемент на уроки рукопашного бою.

Макар тримає папірець у тремтячих тонких пальцях, таких делікатних, як в дитини. Він дивиться сповненими надії очима на примарну можливість досягнути спортивних вершин.

Зітхаю. Спортсмен з коханого нікудишній. Не всім бути тренованою горою м’язів, комусь судилось працювати на клавіатурі. Макар - комп’ютерний геній, і я щиро вірю у його талант.

Пригортаюсь до кістлявого плеча, заплющую очі. Мда, ситуація на дорозі, яка виникла тиждень тому, і мене змусила задуматись над уроками самооборони.

Ми з коханим спокійно поверталися із заміської прогулянки, коли на об’їзній машину підрізав величезний позашляховик. Моїй автівці нічого, а та постраждала. Постраждала! Невеличка вм’ятина, яку на будь-якому СТО виправлять за годину. А ці чотири головорізи почали вимагати грошей, багато грошей за моральну шкоду. Бачте, вони біднесенькі, злякались. Це ми ледь не вмерли зі страху. Особливо коханий. Якби не той незнайомець, що поспішив на допомогу, з Макара не залишилось мокрого місця. І звісно, він теж покепкував з хлопця.

— Я люблю тебе таким, яким ти є. Не в силі щастя.

— Говориш, аби втішити.

— Припини, — легенько штовхаю та тягнусь до гладенької щоки, солодко цілую. У вісімнадцять життя видається легким і простим, а образи і негаразди швидко стираються з пам’яті.

— Я хочу спробувати, — Макар вертить папірець між пальців.

— Спробуй. Але одразу попереджаю: за такий короткий час підтягнешся фізично, проте Рембо не станеш.

— Дякую, — бурчить хлопець і обіймає за плечі. — Адель, ти справді мене кохаєш?

— До нестями. Ти моє перше і єдине кохання.

— Адель, якщо ти зникнеш з мого життя, я помру. Чесно. Ти єдина у світі!

— Ні, не помирай, — обережно щипаю за бік. — Я маю багато планів на Макара Нестеренка. Перше — шлюб, другою справою — діти. Уявляєш, маленьких Нестеренків.

— Ми майже рік разом.

— Прекрасний, незабутній, неповторний рік.

Здається, хлопець заспокоюється. Мої слова діють бальзамом на незрілу чоловічу душу. Взагалі Макар привабливий. У нього аристократичні риси обличчя, цікава стрижка зі спущеним на чоло чубом. Він мій ровесник, навчається на паралельному потоці. І нам класно разом. Що з того, що фінансова прірва між нами глибша за Маріанську западину? Татко прийме будь-який вибір донечки. Я у цьому впевнена.

— Кохана, — у його голосі звучить певний острах, а крижані пальці стискають мою долоню. — Я можу прийти сьогодні у вечері?

Боїться так боїться, що відмовлю. У животі злітають метелики. Приємний здогад гріє серце.

— Можливо, я трохи поспішаю, — ковтає гіркоту хлопець, — та чекати не хочу більше. Ми кохаємо один одного і будемо разом.

— У законному шлюбі?

Питання зривається з губ перше, ніж встигаю його обміркувати.

— Потерпи до вечора, — загадково усміхається Макар і цілує тильну сторону долоні.

— Не терпітиму, — мружу очі. Так і хочеться заплескати в долоні. — Зателефоную до Насті, щоб сходила зі мною за сукнею. Я буду принцесою.

— Ти вже нею є, у моєму серці. Я кохаю тебе, Адель!

Відчуваю тремтіння Макара. У цю мить хлопець схожий на осиковий лист, який реагує на найменшу зміну вітру.

Мої батьки одружились, коли мамі було всього вісімнадцять років, а термін вагітності сягнув п’ять місяців. Закохані знайшли підтримку у старшого покоління, тож маю великий шанс знайти відгук у суворій душі батька. Він любить єдину доньку, бо любити більше нікого. Мама померла у день мого народження.

— Я побігла, — безтурботно махаю хлопцеві і під його закоханим поглядом сідаю у машину — подарунок на повноліття. Червона спортивна автівка підходить під запальну волелюбну вдачу власниці. Мотор заходиться ревом, і я з небезпечною швидкістю вклинююсь в загальний потік транспорту, на що отримую попереджувальні сигнали від інших водіїв. Обожнюю екстрим, свою тачку, і скейт. Останній — хобі, у якому досягла високого пілотажу. Що не кажи, Корнійчук Адель поклоняється швидкості.

Настя, почувши новину по шопінг і приблизну причину походу по магазинах, радісно пищить з протилежного боку зв’язку. Складається враження, найкраща подруга радіє майбутній події більше за мене.

Через тридцять хвилин паркуюся під новеньким торговим центром, де зібралися докупи елітні магазини та ексклюзивні пропозиції. Вибір прекрасний, тож з Настею відправляємось у світ чарівності. Настуня у мене вогонь. З такою не страшно залишить на безлюдному острові. Здається, не існує проблеми, яку вона не вирішить, і події, у яку не впхне кирпатого носика.

— Ох, ти мене заінтригувала! Не могла подумати, що тихий і скромний Макарчик готовий до серйозного кроку. Слухай, я теж приїду у вечері і все це діло зафільмую для сторіз. Крута ідея? Що скажеш?— лепече подруга, перебираючи сукню за сукнею. — Поглянь, яка класна! Бідний наречений вмре від хотіння, — заходиться сміхом.