Глава 7

Ми стояли біля того самого кафе й ждали Андрія. Поки ми чекали домовилися з Соломією сходити в ТЦ завтра по нові речі. Саме за через місяць буде "Осінній бал".

-А що це за бал тикий буде? Ти не знаєш?-спитала я у Соломії

- да кажуть що саме в цей день з'їжджаються всі університети в одне місце й серед їхніх представників вибирають королеву й короля університету. Це можуть бути дві людини з різних університетів.- відповіла вона.

-ну а як вони вибирають їх? Ну тоїсть як би ось наприклад я захотіла прийняти участь, що для цього мені потрібно зробити?

- просто подай заявку.  Але там буде жорсткий відбір. З чоловік 200 виберуть лише одного.

-ясно. Ну то будемо пробувати.

Ще трішки постоївши до нас бідїхало авто.

- ну що дівчата залазьте- опа а Андрій не сам а з якимось чуваком.

Удобно вмостивщись на сидінні я спатала в братом хто то. Як виявилося це його приятель з університету. 
Поки ми їхали я дістала з карману телефон, навушники й слухала музику.

*Через місяць*

-ну що ти готова?-кричу я подрузі- ну швидше. Ми запізнюємося.

Пройшов місяць, трішки розкажу що сталося за цей період. Подавши заявку на бал я не пройшла, сильно велика конкуренція. Як потім з'ясувалося мій брат від свого університету пройшов і буде в нас на балу.

-ну все я готова!-крикнула мені Соломі

-ну то пішли, а то виберуть короля без нас.

Зайшовши в головний корпус ми спустилися на нульовий поверх( спеціально зроблений для таких вечорів). Та вже як раз вибирають короля. Проголосувавши за Андрія ми підійшли до столиків й взяли бакал вина. Обговорювали хто ж все-таки виграє я й не зразу помітила як на мене хтось дивиться. Таке відчуття що в моїй потилиці щас дирка буде. Бистро озирнувшись я помітила того самого хлопця що на мене вилив какао. І цей чудік направляється в нашу сторону.

-Соля пам'ятаєш того чувака який на мене какао вилив?

-звісно. Він ще й безцеремонно втік

-ну це не суть. Так ось він- показую в його сторону-на даний момент направляється до нас.

-привіт дівчата, не   проти познайомитися?- не ну він із дівається? Познайомитися? Та я йому ша покажу як я не проти познайомитися.

-ні не проти-кажу я й дивлюся на подругу. А її погляд так і говорить що ти робиш? Ти що ненормальна?

-ну то мене звати Максим, я з третього курсу. А навчаюся в цьому університеті.- ну капець, він ще й тут навчається

-я Алівтіна, а це Соломія. Моя краща подруга.- кажу я й "випадково передиваю на нього вино- ой вибач, я не хотіла. Хотя ні я хотіла.

-що?- і на мене витріщилися дві пари очей. Цього чудіка й подруги

-ну а що? Ти думав що я тебе не вавзнаю? Ти місяць тому на мене в кафе какао вилив та ще й накричав і втік

- да ти взагалі ненормальна. Я вже й не пам'ятаю як що було місяць назад.- возмущається ще й. Диви який наглий.

- да ти взагалі нічого не пам'ятаєш. Склероз в тебе. Звернися до лікаря- кажу я й розвертаюся, хапаю подругу за руку й ми походкот від бедра валим звідти.

-то що було-патає в мене подруга коли ми відійшли.

- ну а що? Я йому помстилася. Хай знає як зімною зв'язуватися.

Вечір проходив гарно, весело. Доречі мого брата вибрали королем. Ми танцювали, розмовляли, але я постійно відчувала на собі важкий погляд. Та й я знаю кому він належить. Тому самому чудіку.

Достатньо випивши я пішла до туалету. А вже повертаючись з нього мені хтось закрив прохід.

-я звичайно вибачаюся, але не міг би ти пропустити мене. Мені пройти потрібно.
 

-ну у ж ні. Ти мені зразу сподобалася. Тому цей момент я не прогавлю.- сказав хлопець й притиснув мене до стіни. Я билася, кусалася але це не допомагало.

-відпусти мене, якщо про це дізнається Андрій то тобі буде гаплик.- билася я в істериці.-відпусти сказала-Але він мене не слухав. Він притиснув мене до стіни й хотів розтягнути мою сукню як раптом я почула десь за його спиною.

-дівчина ж сказала відпустити. Ти що нічого не зрозумів?- по голосу я впізнала чудіка

-Макс.. -все що я встигла сказати. Як він його розвернув й вдарив по лицю

-вона ж сказала її відпустити. Ти чи не розумів?- ще один удар.- ще раз підійдеш до неї руки й ноги переламаю. Зрозумів?

-т.. так я зрозумів. Більше до неї я не підійду- й швидко піднявся втік.

-ти як? Все нормально?- поцікавився він

-д..да, все впорядку-і як тільки я хотіла йому подякувати мене перебили.

-Аля! Я тебе повсюди шукаю. Ти чому тут?- почувся стурбований голос брата.

-а ми тут розмовляємо.- нічого не трапилося- я не хочу розповідпть брату що сталося.- все гаразд. Пішли звідси, я хочу спати.- й глянувши на чудіка вас ми вийшли з коридору.