Блін що за дурне сонце? Хто не закрив вікно? Це перше що я подумала коли прокинулася. Я ще досі лежу на кроваті й роблю попитки відкрити очі. Но тут як на зло підстава. Відкриваю праве око закривається ліве, відкриваю ліве закривається праве, а разом не виходить відкрити. Так й лежу поки не чую що в кімнату хтось зайшов.
-ти хто? А взагалі можеш не відповідати, а краще принеси мені водички а то в роті наче сто йожиків померло.- так не відкривши очі кажу я.
-а більше ти нічого не хочеш?- ну тут зрозуміло що говорив мій брат- я значить тебе повинен шукати по всьому клубу а ти біля машини сидиш і не в зюзю а в ж*пу.- Андрій не кричить, тихенько говорить.
- ну знаєш це твоя вина що я в тебе з під носа втекла. Но все ж таки будь братиком принеси улюбленій меншій сестричці водички, а то щас тут і помру і буде в тебе на одну сестру менше.-говорю я голосом ніби точно щас ласти склею.- ну то що принесеш?
-ну знаєш, якщо б ця улюблена сестричка відкрила очі то б побачила що я вже як десять хвилин тримаю скляну з водою.
Як тільки почула про воду я тут же підскочила й відкрила очі. Потянувшись за водичкою я тихенько промовляла
- от який в мене гарний братик, любить свою сестричку, водички приніс, не читає лекції. Обожнюю тебе- останю фразу я сказала голосно що б він почув.
Він нічого не сказав а просто вийшов з кімнати. Я ще десь годинку повалялася на ліжечку й почала вставати. Як не як сьогодні ми йдемо в кіно з малечою. Тому жвавенько сходивши в душ я спустилася на низ. На низу вже чекали дівчата й Андрій який погодився відвести нас до ТЦ.
-Амін, Карін що ми будемо сьогодні дивитися?-спитала я- ви вже з Соломією вирішили чи ні?
--да ми рішили піти на мультик "Крижане серце 2"-відповіла Соля.
-ну то пішли
Купивши квитки ми знайшли наші місця й вмостилися дивиться фільм.
******
Пройшло дві години
-ну дівчата сподобався мультик?-спитала Соля
-звичайно,-відповіла Аміна.
-ну то йдемо ще й в кафе? Морозива поїмо?-запропонувала я дівчатам
-да, да, да- почали стрибати малеча й кричати
-ну все годі, пішли
Ми сиділи за столиком в кафешці. Їли морожинко. Я з Соломією обговорювали наш завтрашній похід в магазин по сукні на Осінній бал в універі, дівчата ж мультики.
-дівчата вам взяти ще гарячого шоколаду або какао?-спитала я встававши з стільчика
-да, да
-Соля тобі може теж щось взяти?
-Ем.. Теж саме що й собі.- сказала вона. Ех.. Соля, Соля.. Як би ти знала яка я сладкоєшка ти б цього не говорила. Ах да забула сказати. Моє хобі або те що я роблю 24/7 це їм. Якщо я хоть щось не жуаатиму я буду зла. Мені з цим пощастило. Я їм й не поправляюся, отак от. Я підійшла до барної стійки й озвучила замовлення. Спочатку я віднесла солодке, а потім повернулася по какао. І як тільки до нашого столиком залишалося пару метрів як мене хтось безцеремонно збиває з ніг. І все какао виливається на мене й на пол.
-ти що зробив чучало? Я ж тепер вся мокра та щей обпеклася- ледве здержуючись що б не на кинутися на нього й не побить- як тепер мені прикажнш ходити? Ти що зовсім сліпий?-кричу я на нього-Ей? Ти мене чуєш? Боже так ти ще й не тільки сліпий та ще й глухий!
-ти чого розкричалася? Сама вина. Сама не дивилася куди йдеш. Все відійди з дороги я поспішаю- сказав це й відшивхнув мене. Ні ну це лі не наглость?
Підійшовши до нашого столика де сиділи дівчата з очима по п'ять копійок
-Ні ну ти це бачила? От же хам не доразвітий. Імбицил ходячий. Інфузорія туфелька-возмущалася я-я його запам'ятала, ось тільки хай попадеця мені на рчі. Та я його.. та я його... Прибю заразу
-все тихо, давай візьмемо дівчатам нове какао й поїдемо додому-запропонувала Соломія
-добре, іди бери какао, а я зателефоную Андрію.
Й витягнула телефон що б подзвонть брату.