Глава 2

Кінець літа

Сьогодні 30 серпня і я збираюся з гуртожиток де я проведу "незабутні студентські роки" як сказала мені мама. Брат доречі теж збирається в гуртожиток але в інше місто. Тому так як він на своїй машині і нам майже по дорозі то він мене завезе до гуртожитку.

-ма, па, ми поїхали.- крикнула я мамі й тату. 

-добре, як доберетесь подзвоните- дала настанови мама.

Ну що ж ми сіли в машину й поїхали. Мені їхати півтори години від дому до міста, а брату дві, тому ми виїхали в десять ранку щоб я встигла на заселення.
Дорога проходить весело, брат розповідає як гарно бути студентом і розказує всякі історії що були з ним.
‌Я й не помітила як приїхали. Андрій допоміг вигрузити мої речі і поїхав. А я стала роздивлятися будівлю, п'яти поверховий будинок. Ну що ж надіюся в середині не все так погано. Зайшовши в відкриті двері я побачила великий хол. Тут стояли біля вікна крісла, між ними журнальний столик,  з другої стіни комендантський стіл, і біля нього диван. Хол був забитий студентами-першачками, впринципі як і я. Тут до мене підійшла жіночка років 30 і дала заповнити якусь заяву. Коли я впоралася з цим мене відвели в мою кімнату. Вона знаходилася на другому поверсі. Відкривши кімнату я була не то що здивована я була в шоці. Все й не так погано. Це була маленька кімната, по дві сторони стояли ліжка, біля них тумбочки, по середині велике вікно. З другої сторони стіл два стільчика, шафа та сервант. В кімнаті крім мене нікого не було. Я розібравши свої речі згадала що не подзвонила батькам. Бистренько набравши номер мами я нажала на кнопку виклику.

‌-ало, ну що доню ти вже приїхала?- почувся мамин голос

‌-так, я вже приїхала, зайшла в кімнату і розклала свої речі. Кімната не погана, але можна було б краще. В кімнаті я щас сама сусідки немає- бистро проговорила що б не було питань

‌- ну тоді добре, потім вечері подзвониш
-добре- відповіла я й сіла на мною вибране ліжко.

Поки ніхто не прийшов я приведу кімнату в порядок. Спершу застеливши своє ліжко й розібравши речі по місцях я спустилася на низ щоб дізнатися де брати штори та тюль. Як потім вияснилося це все дають на низу. 
Повісивши все на свої місця я пішла знайомитися з сусідами, бо моєї сусідки ще не було 
Вийшовши з кімнати я пішла в сусідню кімнату.

-привіт, я Аля ваша сусідка, я перший курс.- стоявши в пройомі дверей я побачила двох дівчат. Одна низенька блондинка з каре й в окулярах, а інша трішки вище за першу з волоссям до лопаток каштанового кольору.

-привіт я Оля- сказала блондинка- а це Віка ми теж перший курс дизайнерів.

-ооо, так ви мої одногрупники? Я теж на дизайн поступила.

Так не помітно й наступив вечір і я пішла до себе в кімнату в яку доречі ще нікого не підселили.

Ранок. Кінець літа. Сонце. З такими думками я сьогодні прокинулася. Не довго думаючи я пішла в душ, потім зібралася й пішла в магазин. Купивши все по списку я поверталася в гуртожиток. Йдучи я слухала музику в наушниках, як тут хтось мене задів рукою. 

-ой, вибач. Я трішки не встояла й чуть не впала.- піднявши очі я побачила дівчину з важкими сумками.

-та нічого. Тобі доречі допомогти?- здається що їй дійсно потрібна допомога

-так, якщо тобі не важко- промовила вона. Це дівчина на вигляд років так на 15-14, сама вона маленька з довгим кучерявим волоссям кофейного коліру та великими карими очима.

- звісно мені не важко. Мене доречі Альою звуть, а тебе?

-Соломія. Приємно познайомитись.-й протянула мені руку.

-давай мені сумки допоможу. Тобі куди потрібно?- ну а вдруг нам по дорозі.

-я в гуртожиток, но якщо тобі не подорозі то нічого.- сказала вона ніяковіючи

- ооо, не парся мені теж туди. Ходімо- й взяла в неї сумку й розмовляли.

 По дорозі я вже дізналася що їй 19 років, сама вона з іншого міста, а так же вона полюбляє дивитися фільми. Ну що ж я можу сказати ми з нею найдемо спільну мову. Я доречі теж "гурман фільмів" як любить висловлюватися мій брат". За розмовами мий не помітили як дісталася гуртожитку.
Зайшовши в середину я поставила її речі на крісло й попрощавшись пішла до себе в кімнату. Піднімаючись по сходинках я думала що моя сусідка вже повинна приїхати. Але на нажаль її там не було. Я вже думала що буду жити сама як раптом в двері відкрилися. А як я була здивована коли в кімнату зайшла Соломія.

-ооо. Соломія, так ти моя сусідка?-радісно підскочила я й хлопнула долонями- я так рада що це ти, а не хтось інший.

-дійсно. Мені комендант сказала що я житиму з одногрупницею. Так значить ти теж перший курс дизайн?

-ага. Ну добре давай розкладай речі й пішли прогуляємося містом. А то вже завтра начнуться пари і нам буде ніколи. - сказала я й почала допомагати їй.

Це дуже класно що саме вона моя сусідка. Та щей одногрупниця. Ми зможемо разом дивитися обговорювати й ділитися новими фільмама.