Розділ 14

Майя переглядає сімейні фотоальбоми. Вона зовсім не пам'ятає Альбіну. Та жінка давно померла, бо Верховний суд Америки підписав наказ про страту. З того часу минуло багато років. Майя виростила двох дітей. Зараз займається вихованням онуки Орисі. Дівчинка витягнула з комоду якісь прикраси. То колись дідусь Влад подарував своїй коханій.

— Бабусю, мені личить? — Орися приміряє срібну підвіску.

Вона ще й досі здригається по ночах від тривожних звуків. Дівчинка боїться виходити з будинку. Якось не виходила в неї з голови думка про Андрія. Вона з самого дитинства цікавилася музикою, живописом й кримінальною хронікою.

Любила зависати на ютубі. Там створила власний канал. Якось не було часу проводити стріми. Навіть знімати звичайні асмр, бо треба навчатися. 

— Дуже гарно. — Майя присідає на стілець. 

Де її тринадцять? Чому молодість так швидко минула? Ще недавно жінка працювала в рекламному агентстві , а зараз вже вийшла не пенсію. Зайнялася флористикою. Відкрила величезний торговий центр. Через три дні мав відбутися грандіозний концерт. Весь Львів  готувався до Нового Року. На вулиці майже не було снігу. Лише дерева й кущі покрились інієм. 

Майя виглянула в вікно. Десь в садку бавився Миколка й Андрійко. Взяли сайнки й давай кататися. 
Орися стоїть біля величезного дзеркала. Вона згадує як вперше закохалася. Матвій це її однокласник. Син міського голови. Хлопчик веселий й завзятий. Ще й відмінник. Вже не одну олімпіаду виграв. 
Спочатку дівчинка не звертала на нього уваги.

Вважала справжнісіньким ботаном. Лише минулого року наважилася зізнатися Маивію в коханні. 
Вона не знала як правильно назвати оте відчуття, коли земля йде з - під ніг. Головою розуміла, а серцем ні. 

— Мені дехто подобається. — дівчинка починає соромитися. 

Марк не дуже добре відзивався про міського голову. Постійно пліткував про Пилипа Івановича. Навіть Маргарита терпіти не могла цю сімейку. Одразу вимикала телевізор. Не хотіла дивитися новини. 
Єдиний хто чудово ладнав з батьком Матвія це Влад. Чоловік неодноразово запрошував його до себе в гості. Сьогодні Боржемський збирався пограти в гольф. Хотів трохи розслабитися  перед вечерею. 

— Онучко, не бійся кохати. — Влад сідає навпроти. 

Старість не радість. Це раніше він був молодим й енергійним. Міг будь - кого в себе закохати. В Владислава було непросте життя. Доводилося багато чим ризикнути. Кожного дня приймати зовсім непрості  для себе рішення рішення. Не відкривати одразу всі свої карти. Боржемський не вмів гарно говорити, бо звик висловлювати свої почуття по - іншому. 

— Я боюся. — Орися притискає до грудей срібну підвіску. 

Отой Матвій міцно засів в серці. Притулився десь під реберцем. Одна лише згадка про сина міського голови зігрівала душу. По телебаченню як завжди транслювали Сам вдома. Історія про хлопчика, який самотужки боровся з двома бандитами стала мега популярною.  Орися не любила комедій. От романтика, то інша справа. 

— Ризикни. — прошепотів Влад. 

Якесь хвилювання не давало Маїй спокою. Ніби щось мало статися. Вона думала про Соколенка. Багато років тому цей хлопець зіграв в її житті вирішальну роль. Шкода, що так раптово помер. На жаль доля не дає другого шансу. Якщо вже зробив крок в прірву, то мусиш стрибнути. З того світу не повертаються. Вона бере до рук телефон й читає новини. 

— Що там? — Влад пильно стежить за переляканими очима дружини. 

Він вже бачив цей погляд раніше. Невже Андрій інсценував власну смерть? А якщо це правда? 
Якось Боржемський не був готовий до такого розвитку подій. Краще поховати минуле. Закопати глибокого в землю. Навіть не згадувати про це.  От тільки пам' ять не помирає. Вона жива, поки людина здатна дихати. 

— Почитай заголовок. — в білявки тремтять руки. 

Кому спало таке на думку? Це між іншим втручання в особисте життя. Навіщо преса маніпулює почуттями рідних Андрія? Слідчий не міг збрехати. Щось тут не чисто. Без копирсання  в брудній білизні нічого не буває. Ця стаття свідчила проти Сокола. Хлопець заробляв гроші вбиваючи людей, але це не дає журналістам права засуджувати його колишню дівчину. 

— Знайоме ім'я. — Влад починає згадувати. 

Він три роки тому бачив схожу жінку. Вона торгувала на ринку. Потім кудись зникла. Чоловік перебирає всі номера телефонів. Ні одного з іменем Дарина. Склалося таке враження, що це черговий фейк. Таких "сенсацій" було безліч. Преса на цьому добре заробляла. Одного разу він посварився з власником газети, бо побачив неправдиву інформацію про себе. 

"Комусь це вигідно? Так підставити Сокола міг тільки Роман. Смерть Алі офіційно підтверджена?" — промайнуло в голові  Боржемського. 
Ось тільки чи дійсно вона мертва? Якісь сумніви не давали Владу спокійно спати. Невже його колишня ще й досі жива? Та бути цього не може. Решту дня Майя й Влад просиділи в своїй спальні. На приготування вечері зовсім не залишилося ніяких сил. Довелося замовити іжу в якомусь ресторані. 
Через півгодини курьєр вже доставив все необхідне. Орися якраз накривала на стіл. Дівчинка почула як завиває вітер. Погода різко змінилася. На зміну дрібному снігу прийшов дощ. 

— Ось так завжди. — буркнув Андрій. 

Хлопчик не любив цю сіру мряку. Навіть покататися на гойдалці не зміг. Батько змусив його зайти в будинок. Марина якраз вишивала бісером ікону. Андрій сидів біля мами й уважно спостерігав за її руками. Якось складно йому давалися такі речі. То нитка порветься, то полотно затягнеться. Навіть бісер десь розгубив. З нього нікудишня майстриня. 

Ще й Микола діяв на нерви. Хотів постійно гратися й бігати. Оці молодші брати й сестри, то справжнє випробування. Хто їх мав той прекрасно розумів Андрія. З початку ніби нічого, а потім як та сніжна лавина. Поступово наростає цей гнів. І ти не можеш з собою нічого вдяіти. 

— Не лізь. — хлопчик забирає з рук Миколи кришталеву вазу.