Розділ 11

Альбіна весь час спілкувалася з Романом, бо була впевнена у його щирості. Жінці стало набагато краще, однак думки про Влада нікуди не ділися. Час здатен лікувати. Однозначно, що вона сприймала його відмову як певний удар по власному самолюбству, але не могла змусити залишитися, хоча б друзями. Після всього того, що сталося це нереально.

І вона це прекрасно розуміла. Ніякі почуття не гідні того, щоб через них руйнувати власне життя. Нехай, Боржеський буде щасливим. Десь там далеко. Поряд з ним буде Майя, а не Альбіна. Доля дуже непередбачувана річ. Ніколи не знаєш як все повернеться. Не варто віддавати всю себе людині яка зовсім не зацікавлена у цьому. Звичайно, що якісь певні образи у неї залишилися. Сьогодні Аля починає нове життя. Натомість її більше не хвилює Владислав. Нехай, просто залишиться приємним спогадом й не більше.

Жінка з нетерпінням чекала дзвінка від Романа. Вони домовилися зустрітися у невеличкому ресторані на набережній. Аля часто там бувала з друзями. Чоловік заїхав за нею десь о сьомій вечора. Вони гарно провели час. Встигли поспілкуватися й навіть обмінятися номерами телефону. Якось некомфортно було їй усвідомлювати, що цей чоловік може лише здаватися привітним. Роман був неоднозначного особистістю. Вмів добре маніпулювати людьми, проте з Алею себе поводив більш стримано. В голові зовсім трішки паморочиться,  а губи розпливаються в диявольській посмішці. Це просто захисна реакція. Так Аля себе заспокоювала. Й цей красень, якраз вчасно з'явився на горизонті. Жінка вдала, що недобре себе почуває. Її новий знайомий неабияк хвилювався, але більше приховувати цю таємницю не міг. Альбіна мала право про все дізнатися першою. Її пожирала цікавість. Вона більше не могла стримувати свою пристрасть. Роман був в смаку Альбіни. Високий й статний брюнет який подобається жінкам. Було в ньому щось магічне. Жінка взяла його за руку й уважно подивилася йому у вічі. Одразу стало якось тепло на душі. Звичайно, що одними розмовами Аля не обмежиться.  Головне, щоб Роман їй зміг довіряти.

Вона знайшла в собі сили почати все спочатку. Можливо, з часом кохання до Влада перетвориться на попіл? Зникне з лиця землі, бо це нестерпне відчуття. Альбіна зовсім не пам'ятає як опинилася у міцних обіймах свого нового знайомого.  Напевно, їй просто не вистачало чоловічої уваги.   Ця жінка ніколи не скаржилася на те, що їй самотньо. Роман не міг залишити її в такому стані. Аля чула стук його серця, що сильно билося в грудях й подумки вже заздрила Наті, бо Влад хоч недовго, але був закоханий в неї. А от самодостатня жінка так і не змогла його підкорити. Чоловік замовив їй міцну каву, бо в стані алкогольного сп'яніння Альбіна могла накоїти безліч дурниць.

— Зачекай, куди ти йдеш. Алю, віддай телефон , — Роман намагався переконати її в тому, що Боржемський невдаха. Не бачив ніякого сенсу дзвонити   Владу, тим паче зараз.

— Хочу, щоб цей козел попросив вибачення, а потім нехай котиться під три чорти. Поїхали до мене, — Аля відверто натякає йому на фізичну близькість, але чоловік поки що не готовий лягти з нею у ліжко. Йому здається, що жінка дуже поспішає.

— Я розумію, що ти  відчуваєш. Якось Ната переспала з Боржемським, щоб мені зробити боляче, — йому не хотілося знову згадувати цю ситуацію. Однак, рано чи пізно вона все одно би про це довідалася.

— Ти знайомий з нею? Пробач, що ставлю такі дурні запитання, — Аля відчула , що щось не так. Якось дивно Роман відреагував на відносини своєї колишньої дівчини з Владом.

— Ми зустрічалися, а потім розійшлися. Це все в минулому, — чоловік випиває каву, а потім несе на руках її до своєї машини. Жінка цілує його в губи, а потім риється у свої сумочці.

— Відвези мене додому. Я хочу відпочити як слід, — Альбіна засинає на задньому сидінні. Вона добряче напилася. Нічого прокинеться вранці й прийме таблетку аспірину.

Роман швидко доїхав до заміського будинку своєї подруги, а потім повернувся у свою квартиру. Йому не хотілося її турбувати. Можливо, це кохання з першого погляду? А, хто ідеальний? Їх просто не існує. Навіть, Майя яку всі так обожнюють. Якийсь парадокс. Після токсичних відносин з Наталею, ця жінка для нього, немов ковток свіжого повітря. Досі складно повірити в те, що Рома кохав ту божевільну. Він все робив для того, щоб їй краще жилося. Проте, Ната почала йому зраджувати. Весь час крутилася біля Боржемського змушуючи свого хлопця ревнувати.

Хоча, Влад й турбувався про неї, але Ната все одно поверталася до Романа, бо звикла до розкоші. В тій маленькій провінції де дівчина народилася не було таких владних чоловіків, тому й дівчина вирушила до Львова. Вона сама поставила себе в таке безглузде становище. Рома вирішив поїхати, бо більше не хотів мати з нею нічого спільного. Тепер у нього є Аля. Жінка багата, зріла й розумна. Дарма, що з Владиславом колись мала стосунки. Це зовсім його не стосується. На відміну від Боржеського й Романа, Сокіл був геть іншим. Якщо він вбив собі щось в голову, то обов'язково доведе справу до кінця. Інга ще й досі дрімала. Майя з острахом чекала того моменту, коли двері відчиняться й до підвального приміщення зайде він. Той, хто не кидає слів на вітер. Десь через хвилин десять хлопець повернувся. Він був злий, як собака. Одразу ж накинувся на руду й почав її будити.

— Тобі жити набридло? Де ключі? — він боляче стиснув її за шию. Інга зовсім не могла дихати.

— Відпусти! Я не знаю, — жінка почала виправдовуватись, бо була до цього непричетна. Вона зовсім не розуміла, що відбувається.

— Господи, якого біса я тебе не пристрелив? Один геморой з тобою, — Сокіл навис над нею й почав розстібати ґудзики на блузці. Інга пручалася, але все було марно.