Розділ 9

Артур цілу ніч стовбичив у Майї під вікнами. Йому ж так і не відповіли на флірт, то тепер не буде проходу давати цій жінці. Ну, яким кретином треба бути, щоб так низько впасти. Він навіть телефонував їй, але білявка не відповіла. Це так бісило. І хто як не він гідний, щоб заволодіти статками Герасимюків.

— Що ця Майка, собі думає? — закричав він на всю вулицю. 

Тільки б дурний не почув цього. Або дехто показав, що несповна розуму. А йому хоть би що. Зовсім вже розпаскудився. 

— Виходь і поговоримо. Давай, бо я не жартую, — Артур знову всіх " вразив". Нахаба з нахаб. 

Білявка чула кожне його слово. Довелося вийти й довести цьому придурку, що не весь світ буде поклонятися Артуру Денисюку. Ніхто навіть не згадає про нього якщо Влад звільнить такого " відповідального" робітника.

— Чого репетуєш? Їдь звідси, — Майя дивилась на нього, неначе це якесь сміття під ногами. 

— Я, між іншим, тебе врятував. І це мені така подяка? — цей хлопчина любив спекулювати своєю "

добротою".  Просто необхідно опинитися в потрібному місці в потрібний час. І Артуру це вдалося. 

— Спасибі. На більше не розраховуй, — вона пішла геть, бо слухати цю маячню більше була неспроможна. 

— Моя будеш. Чуєш? — Артур розлютився. Знову цей Влад. Потрібно було його затовкти до смерті. 

Він одразу поїхав до Олесі й Ілони. Вони якраз чекали його у невеличкому кафе на розі. Чоловік був не в гуморі. Вони це помітили тому одразу перейшли до справи. У кожного була своя ціль. Й навіть подруга Лесі хотіла увірвати собі шматок. 

— Я не знаю як, але ти повинна нейтралізувати  Боржемського, — він говорив на повному серйозні, бо цей бізнесмен йому вже набрид зі своїми принципами. 

— Добре, я щось вигадаю, — у Лесі одразу запалали очі. Вона давно вже хотіла побути наодинці зі своїм босом. 

— А мені що робити? — Інна не хотіла, щоб її вважали якось не такою. Вона також здатна на багато речей, щоб розбагатіти. 

— Ти поїдеш до Роми в лікарню, — Артур не переставав посміхатися. Нарешті Владислав пошкодує, що на світ народився. 

— Гаразд. Тоді до зустрічі, — подруга Одесі сіла у свою іномарки й поїхала до центральної лікарні. 
А Артур відвіз даму додому й залишився в неї на декілька годин.

Вони чудово провели час, але Олеся занадто маленька рибка. Йому хочеться чогось  більшого й секс тут ні до чого.

Майя не могла залишити свого колишнього нареченого на самоті тому вирішила сьогодні взяти на роботі вихідний. Софія прекрасно впорається зі всім. Вона їй довіряє. Тямуща й розумна людина. Дуже вірна й не любить всілякі інтриги. І на відміну  від Олесі й Інги працює на совість.
Білявка приготувала сніданок й принесла тацю з ідею прямо у ліжко. Владу краще поки що не робити занадто різких рухів. Так буде краще для його здоров'я. Ще потім  їй дякую скаже.

— Ось поїж трохи. Тут все те, що ти любиш, — жінка підійшла до шафи й вибрала собі одяг на завтрашню нараду.

— Ти не забула. Це дуже приємно, — чоловік з апетитом з' їв все те, що йому принесли.

— Синя чи зелена. Ніяк не можу вибрати, — це вперше коли білявка не могла визначитися з кольором блузки.

— Вони обидві гарні, але тобі більше пасує рожевий костюм з баскою, — Владислав завжди умів стильно одягатися, тому навчився розбиратися в тому, що справді личить жінкам.

— Одягну це,  але якщо мені не підійде, то чекай помсти, — звичайно, що Герасимюк просто пожартував. Вона ж не серійний вбивця який полює на свою жертву.

Поки Влад і Майя намагалися якось знайти спільну мову, то Інша вже сиділа у палаті Романа. Чоловік був схвильований. Ната там помирала, а він нічого не міг зробити. В тій божевільні можна ще більше стати психом, ніж людина є насправді. Йому потрібна була допомога. Це єдине, що зараз турбувало цього чоловіка.

— Наталя страждає. Вона кожного дня п'є якусь гидоту, — Роман не міг нічого вдіяти, бо залежав від Майї. Вона вже переказала гроші йому на картку, але це капля в морі. Йому треба, щоб Ната була поряд. 

— Треба знайти спосіб, щоб її визволити звідти, — Інга усвідомила, що Герасимюк причина всіх їхніх бід. Від неї треба позбутися якнайскоріше.

Після того як вона з ним поговорила, то вирушила до Наталі. Дівчина була бліда, худа й мала сині кола під очима. Дуже виснажена болючими процедурами. Її навіть одягнули в гамірну сорочку, щоб нікого не поранила. Вона намагалася порізати собі вени, але вчасно врятували. Це ще гірше, ніж тюрма. Зовсім не хочеться жити.

— Інгочко, допоможи, — дівчина валялася у неї в ногах й ридала.

— Господи, що з тобою зробили? — жінка взяла її за руку й подивилася у вічі.

Ця розмова залишиться лише між ними. У психів немає майбутнього. І це Ната розуміла. Вона хвора. Хвора тим Владом. Вона вже знайшла в інтернеті кілера який покінчить зі всім, але поки вона в психлікарні то цей процес затягнеться на декілька місяців, а то й років. Тому Інга погодилась їй допомогти. Взяти такий гріх на душу. Коли вона пішла, то Наталя почала битися головою об стіну. Це маразм. Маніакальна турбота лише про свої потреби.

В божевільні все здається однаковим, якимось візуально огидним. І час так повільно йде. Склалося таке враження, що Наталя назавжди стане прикутою до цього лікарняного ліжка, проте надія ще є. Головне  —  нейтралізувати Майю. Зробити це швидко й болісно.  Не дати  ще раз себе принизити. Влад все одно помічає лише те, що хоче, а на решту йому якось байдуже. І так триватиме вічно, поки ця Герасимюк буде  дихати. Але, настала пора ікс. Кожен мусить заплатити за свою гріхи, а білявка стане першою в цьому списку.  І тоді Наталя зможе спокійно спати.

Господи,  їй набридли ці люди в білих халатах, які ще й давали клятву Гіппократа. Якась нісенітниця. Кожного дня одне й те саме, а жити хочеться зараз. Не чекати, коли волосся покриється сріблястим інеєм, пам'ять остаточно втратиться, розум буде блукати десь далеко. Ні, такої участі дівчина точно не переживе. Напевно, накладе на себе руки. Або, й далі буде гратися з вогнем, поки остаточно не обпече своє тіло, душу й серце.