Розділ 7

Мати Майї завжди бачила у своїй доньці королеву. Ця жінка завжди була на висоті, хоть і не завжди пильно дивилася під ноги. Вона була настільки нещасною, що навіть ворогу такої гіркої долі не побажаєш. В очі всі їй посміхатись, а за спиною говорили всяку гидоту. Наприклад, Олеся вже давно була закохана у свого боса, тому ненавиділа її всім серцем. Була надто близько до Влада, а він зовсім не звертав на неї уваги. Та сьогодні все зміниться. 

Була надто близько до Влада, а він зовсім не звертав на неї уваги. Та сьогодні все зміниться. Це вона святими в блиску Софітів, а не Герасимюк. Ця жінка не вміла бути іншою. Завжди однакова. Дівчинка на побігеньках. Для коханого Владусика згодна на все. Навіть переспати за гроші. Заручившись підтримкою Інги, вона планувала напоїти чоловіка на корпоративні, а згодом зайнятися з ним сексом прямо у ліфті. Ніхто б до такого ідіотизму не додумався, але Олеся "особлива". Час обирати сукню й взуття. Червоний колір агресії. Якраз те, що треба для спокусливого погляду. Її бос буде вражений. Інша жінка обрала дещо скромніше, але також вишукане. Чорне завжди в моді. Це класика.

Майя тим часом приїхала до батьків, бо давно вже не була у них вдома. Тут вона могла бути справжньою. Без зайвих декорацій. Знову стати маленькою дівчинкою. Татусевою донечкою. Мама навіть трішки ревнувала, а потім звикла. Гордість своєї матері, перлина батька. Це все Герасимюк. Вільна й незалежна. Однак, вбивця власної долі.

Потеревенивши з мамою, їй вдалося оголити душу. Тато, як завжди сприйняв новину про Боржемського, не дуже добре. Не годиться, щоб його донька плакала через цього нікчему. Нехай він пробивається за нею.

— Сонечко, ніколи не закохуйся в неправильних чоловіків. Біжи від таких почуттів. Це зруйнує тебе зсередини, — жінка як могла заспокоювати свою дитину, однак жінка все одно переживала. 

— Як же це складно. Сподіваюсь, що я зможу знову злетіти, — білявка буквально розчинилися в обіймах Рівненської. Це так зворушливо й мило. 

— Якщо цей Влад, тебе хоч пальцем зачепить, то я йому покажу де раки зимують, — голова родини Герасимюків не став підбирати слова, а говорив те, що відчував серцем. 

— Татуся, не згадуй про нього. Все буде добре, — насправді Майя просто хотіла сховати свій біль. Знову віддати своє життя у руки Господа. 

Їй було боляче. До кривавих ран. До втрати свідомості. Але вона не здавалася. Падала, а потім знову вставала. Це виглядало ефектно. Багато жінок хотіли бути схожі на ділянку. Такі ж стійкість вибагливі й красиві. Знаючі собі ціну.

Вона поїхала додому, бо не могла пропустити двадцяту річницю з дня нагоди створення компанії своїх батьків. Тато з мамою змушені були вилетіти першим рейсом до Японії. Їх запросила на прийом королівська родина, а відмовитися вони не змогли, бо така нагода випадає раз у житті. Тим паче це такий шанс встановити дружні й дипломатичні відносини з іншою країною. Майя, як головна представниця роду Герасимюків, готувалася до того, щоб скласти гідну промову.

Вона приїхала в холдинг набагато раніше, щоб встигнути як слід підготуватися. У своїй довгій сукні рожевого кольору вона виглядала блискуче. У волоссі декілька гілочок сакури. Макіяж легкий і романтичний. З прикрас лише кольє подароване Владом на весілля яке не відбулося. Те саме яке він намагався повернути, проте передумав, бо совість замучила.

Зустрівшись поглядом зі своїм колишнім вона пішла йому назустріч. Просто захотіла привітатися. Вони ж підписали контракт про співпрацю. 

— Привіт, маєш прекрасний вигляд, — він був закоханий в неї. Дивився так, неначе весь світ належить лише їм обом. 

— Дякую, але не варто. Залиш ці слова для когось іншого, — Майя натякнула пану Боржемському, що вже давно не вірить в казки. 

— Ти стала такою холодною, чужою. В чому річ? — запитав Влад, не перестаючи дивитися на неї. 

— Бо кохання вбила. Сьогодні й назавжди, — це було не дуже доречно, проте білявка озвучила цю болючу фразу.  

Віднині вона буде триматися від нього якнайдалі. Це можливо. Хоч і нестерпно. Але не смертельно. Ніхто ще від кохання не помер. Або просто Майя ще не стала свідком такої трагедії. 
Зайшовши до банкетного залу вона провела Влада ніжним поглядом. Він виглядав Червоної у своєму білосніжного смокінгу. Стильний чоловік від якого завжди пахне пристрастю. Про такого мріють мільйони, але білявка  на такий крок ще не готова. 
Коли в залі стало людно, то вона вийшла до трибуни й почала говорити. Не просто  завчасно вивчений текст, а щиро від душі. 

— Леді й джентльмени, ласкаво прошу. Сподіваюсь, що цей вечір стане незабутнім. Цінуйте кожну хвилину свого життя. І бережіть тих хто поруч, поки вони ще можуть дихати, — останні фрази Майя вже говорила пошепки. Хтось здивувався, а хтось нічого не зрозумів. 

Проте, головне інтрига всіх чекала попереду. Поки Інга пила шампанське, то Олеся підійшла до Влада й поцілувала його. У Майї запаморочилося в голові й вона впала посеред залу.