Розділ 6

 З часом біль минає? В душі немов якась порожнеча. Все раптом стало сіре. За вікном мряка. Вона потай від усіх записувала свої душевні переживання у зошит, який ховала у надійному місці, бо боялася осуду колег. Того зовсім не сонячного ранку до неї приїхала Наталя. Жінка не могла ніяк змиритися з тим, що Влад залишився осторонь.

Влетівши до квартири, вона влаштувала там справжнісінький погром. Навіть погрожувала викинути Майю з вікна.

— Моє серце страждає, а ти спокійно собі дихаєш? — Наталя вчепилася своїми тонкими пальцями у біляве волосся. 

— Я не претендую на Влада. Не дивись на мене так, наче я відьма, — жінка не могла вже терпіти ці образи тому вирішила поставити колишню коханку Боржемського на місце. 

— Брешеш. Не вірю, — вона знову накинулася на білявку. Напевне, хотіла її вбити. 

— Відпусти. Не можу дихати, — Майя ледве дотягнулася до телефону, щоб викликати санітарів з психіатричної лікарні. 

Хто його знає, що в голові цієї навіженої. Очі Наталі палали люттю. Такою злою пані Герасимюк її ще не бачила. Добре, що все закінчилося так і не дійшовши до смерті. Ту ненормальні повезли до божевільні, а жінка ледве оговталась від пережитого шоку. 

Вона швидко зібралася й поїхала на роботу. Владислав зустрів її з Сонею в коридорі, яка тимчасово працюватиме замісником замість Анатолія. Тим паче, що у нього тільки нещодавно померла дружина. На руках залишився трирічний син. Дитина потребує батька. Тому Толя прийняв рішення звільнитися з роботи й присвятити весь свій вільний час Михайлику. А гідну підробітку можна знайти у Вінниці. Головне, щоб на життя вистачало.

Влад помітив, що з Майею щось відбувається, тому запросив її до свого кабінету. Софія одразу ж принесла туди каву. Жінка запропонувала їй залишитись, бо мала ввести в курс справи. Проте, перед тим, як перейти до роботи, вирішила поговорити про особисте.

— Сьогодні Наталя хотіла мене вбити. Я здала її у божевільню, — білявка ледве могла говорити, ще й кава виявилася занадто гарячою. 

— Таких людей заведено називати сталкерами, — Соня не могла зрозуміти, що вже Майя не поділила з іншою жінкою. Хоча іноді чужа душа - суцільна темрява. 

— Я поговорю з нею. Обіцяю, — Влад намагався бути корисним, однак Герасимюк не хотіла приймати його допомогу. 

— Можливо це через Романа? Він покинув її, — Софія просто натякнула на те, що це може бути помста. 

— Вони розійшлися? Але чому? — Єдине, що хвилювало її то це відповідь на поставлене запитання. 

— Річ у тому, що Наталя працювала на два фронти. Плела інтриги за спиною Роми, — їй більше нічого було додати, тому Соня пішла займатися своїми справами. 

Натомість Майя й Влад до самого вечора сиділи за паперами. Декілька разів переробляли презентацію, щоб все було бездоганно.

Жінка вже збиралася йти додому, як чоловік її зупинив. Він провів рукою по засмученому обличчі білявки, бо не міг бачити, як його Майя картах себе за чужі помилки. Наталія сама винна у  всьому, що з нею сталося. Вона потрапила туди, де їй місце. Нарешті розплата настане. Ніхто більше не завадить Владу бути з його коханою. Хоча білявка не підпускала його занадто близько. Боялася, щоб знову не образив. Першою до свого автомобіля сіла білявка, а згодом й Боржемський виїхав з паркінгу слідом за нею.

Вони виїхали за місто одночасно. Опинившись у невеличкому селі під Львом нарешті загальмували. Майя довго думала над тим, а чи варто їм з Владом знову бути разом. Все - таки роки пройшли. Почуття ще живі, але не настільки пристрасні як були раніше. А може це все просто маячня якась? Ну скільки можна поводити себе як дівчинка? Вже не шістнадцять. Доросла й впевнена у собі жінка, а душа як у дитини. 

Чоловік вийшов з авто попрямував до іномарки синього кольору. Жінка погодилася бодай поговорити з ним. Цього разу без таємниць й відверто. 
Почав накрапати дрібний дощ, але вони вже на це не зважали. Їх видавали очі. Вони блищали від любові. 

— Кохаю тебе. Безмежно, — Владислав посміхнувся й поцілував її у рожеві вуста. 

— І я тебе кохаю, — вона  була на сьомому небі від щастя. Її переповнювали емоції, а

 Наталя тепер закрита у чотирьох стінах. Дивиться в стелю й весь час мовчить. Ось вона ціна яку довелося заплатити за примарне кохання.

Краса у кожному слові. Ще мить і їхні губи зімкнуться у такому шаленому поцілунку. Жінка більше не тремтить у його обіймах, мов лебідка, бо пелюстки у троянди вже давно розкрилися. Хочеться ще. Їй мало просто жадібних пристрастей під дощем. Треба підібратися ближче до серця Влада. Вирвати звідти ту божевільну раз і назавжди. Він ще про неї думає. Очі говорять, а вуста приховують правду. 
І як далі бути? Майя була у відчаї. Неможливо кохання розділити навпіл. Це якось мерзенно.
Відчувши як чоловік притискається до неї своїм торсом ледь змогла втриматися на ногах. Це така нісенітниця. Хотіти того, хто покинув її. Секс - слабкість, а потім залишиться лише порожнеча.
Білявка вже достатньою була рішучою для того, щоб міцно тримати цю руку. Тримати й не відпускати. І ніяка Наталя не зможе змінити того, що Влад належить їй. Він її раб. Якщо  вона скаже, то залюбки впаде до ніг. Чоловік розумів, що це вже не гра. Не маніпуляція, а просте звичайне почуття.
Білявка була настільки виснажена, що впала в його обійми. Ось так би й заснула в них. 

— Вже пізно. Час повертатися, — і чому ейфорія так швидко минає? Чому? 

— Так, ти маєш рацію. Бувай, — Влад йде до своєї машини й сідає за кермо. Він їде, бо хоче побачити ту психопатку.