Розділ 4

Цей світанок Майя зустріла в обіймах Влада. А що буде далі? Обманювати власне серце неможливо. Їй потрібен чоловік поряд, бо без нього жінка відчуває себе напівмертвою. Відколи минуло три роки з їхньої останньої зустрічі, то багато що змінилося. Боржемський свято вірив у своє неземне кохання, а натомість отримав ніж у спину. Ніколи не довіряй тим, хто лише прекрасно посміхається у відповідь. Майя хотіла його принизити, опустити в найглибшу яму, з якої Владислав би не зміг вибратися самостійно. У неї боліло все тіло, а душа ще більше. Це не просто помста. Звичайна жіноча примха. І сьогодні вона використає всі свої чари, щоб Боржемський знову довірився тій, яку так безжалісно розтоптав.

На сонне обличчя чоловіка спадало густе темне волосся, яке майже повністю закривало його очі. Жінка назавжди запам'ятає - яким ніжним і дбайливим був її Влад. Хоча б на фото. В реальності він зовсім інший. Грубий, пихатий і самозакоханий. Поки білявка поралася на кухні, то її колишній наречений приводив себе до ладу. Незвично було бачити його без строго костюма та краватки, але сьогодні ж вихідний. Можна трішки побайдикувати. Дозволити собі усілякі дурниці. Вона не хотіла затримуватися тут надовго, тому, залишивши сніданок на столі, поспішила додому. Як тільки вона потягнулася до полиці, де залишила свою сумочку, то відчула на своїй талії сильні руки Владислава. У жінки не було ніякого бажання знову поринати у цей бездумний вир почуттів. Але білявка не могла його відштовхнути від себе. Від власних почуттів не втечеш. Майя це прекрасно усвідомлювала, тому поводила себе, як звичайна жінка, що колись віддано кохала.

Білявка була сама не своя, коли Владислав знову нагадував їй про минуле. Цю книгу хотілося закрити й більше ніколи не відкривати. Однак пан Боржеський вже давно все вирішив. Він пристрасно поцілував Майю, а потім потягнув за собою у спальню. Ось її щастя. Таке примарне, безмежне й безнадійне.

 — Досить! Я не твоя іграшка! —  Жінка не могла зрозуміти, як цей нахаба може розпоряджатися чужим життям. Вона не його лялька. Не маріонетка, що немає права на власну думку. Не витримавши такого натиску з боку свого бізнес - партнера, довелося відштовхнути його якнайдалі. 

— Помиляєшся, дівчинко моя. Я твій Влад, той самий. Не вдавай, що нічого не відчуваєш. Все одно ніколи в це не повірю.  — Чоловік не хотів, щоб вона зникла. Покинула його заради того Невдахи Анатолія.

— Ти псих? Я зараз же подзвоню в поліцію. Майя навіть не встигла добігти до дверей, як Влад схопив її за волосся.  — Він кинув жінку на ліжку й закрив їй скотчем рота, щоб мовчала. Потім зв'язав. руки й потягнув до гаража.

Жінка не могла нічого вдіяти, бо стала заручником цього ненормального. Єдине, що їй залишалося, то це просто молитися. Все одно хтось помітить завтра її відсутність на роботі. Вона не пам'ятала як опинилася на якійсь яхті далеко від міста. Тепер шансів втекти було набагато менше. Пан Боржемський все ретельно спланував. В цьому йому не було рівних. Ще в юності Влад був допитливим хлопцем і завжди знаходив пригоди на свою голову. Зараз його юнацькі мрії зайшли надто далеко. 

Влад не очікував, що його кохана настільки ненавидить сюрпризи. Він зробив це для неї. Просто хотів побути наодинці, а тепер цей залицяльник Майї не дає їй спокою. Хоче забрати те, що належить Боржемському. Ця гра не припиниться поки пані Герасимюк не  погодиться знову вийти за нього заміж і начхати, що цього разу це не буде помпезне весілля. Яка різниця. Головне, щоб Майя стала його дружиною і якнайскоріше. 

Вона не залишила йому вибору. Цей грандіозний план спав на думку Владиславу, коли він побачив свою кохану жінку з тим недоумком. Толя завжди крутився біля неї недивлячись на те, що був одружений. Його маленький син не заслужив на таке ставлення, але кохання немає кордонів. Все одно мусиш чимось пожертвувати. Навіть власною родиною. І цей чоловік не зупиниться поки не буде поруч з колишньої нареченою свого найзаклятішого ворога. 

Анатолій намагався додзвонитися до Майї, але все було марно. В її квартирі не горіло світло, а це означало, що білявка ще й досі не повернулася додому. Де вона могла бути чоловік навіть не здогадувався, а турбувати її родину не захотів. Батьки білявки весь час на нервах. Навіщо їм лишній стрес. Повернувшись до свого будинку він помітив Вікторію яка похапцем збирала речі. Їй було боляче від того, що стільки років намагалася бути гарною дружиною. І навіть поява спільної дитини ніяк не вплинула на цей шлюб. Її чоловік завжди кохав іншу. І вона про це здогадувалася просто не була впевнена на сто відсотків. 

Присівши на канапу жінка дозволила Анатолію попрощатися з його сином. Віта планувала повернутися до Вінниці. Це місто стало причиною її недоспаних ночей, сліз й істерики. Так більше продовжуватися не могло. І поки хлопчик бавився зі своєю новою іграшкою його батьки могли відверто про все поговорити.

— Михайла, ти можеш бачити коли забажаєш. Я не проти. Документи на розлучення я сама подам, — нарешті Вікторія відчула якесь полегшення. Навіть дихати було набагато приємніше.

— Ти хочеш зруйнувати нашу родину? Якщо це стосується Майї, то вона кохає іншого, — чоловік неодноразово намагався привернути увагу білявку, але вона ніколи не відповідала йому взаємністю.

— У нас немає іншого вибору. Мені набридло жити так, наче нічого не сталося, — вона мочки встає з канапи, підіймає сина на руки й просто йде.

— Віто, зачекай. Зачекай, — Але вже надто пізно просити пробачення. Він залишається зовсім один. Лише один невірний крок і все піде шкереберть. 

Невже кохана людина може бути настільки підступною? Всі забаганки пана Боржемського полягали в тому, щоб повернути собі Майю, і неважливо, живою чи мертвою. Цей чоловік не відпустить її, навіть випивши отруту. А все тому, що вона його. Його. Його. Він би зміг повторювати це тисячу разів, якби Анатолій не дзвонив його колишній нареченій цілий день. Це засмучувало Влада, робило його нестерпним. І білявка це відчувала. У неї серце щеміло в грудях, коли чоловік намагався доторкнутися до неї бодай ще хоч раз. Це вже не кохання, а пристрасть, яка плавно переростає в ненависть. Майя сама у всьому винна. Загралася у дешевому театрі, а тепер чекає оплесків.