Розділ 1

Майя стояла у весільній сукні, розмірковуючи про своє подальше життя з Владиславом. Пара зустрічалася три роки, а пів року тому чоловік зробив їй пропозицію. Вона ж, звісно, погодилася, бо щиро кохала його. Вірила в те, що Влад - її споріднена душа. Проте, всі її мрії розбилися вщент. Тітка Орися ще з першої зустрічі не злюбила обранця своєї племінниці. Вважала його занадто пихатим і зверхнім. Герасимюки планували видати Майю за Анатолія Яблунівського. Але не судилося. Жінка обрала іншого. Того, хто добряче зіпсував їй життя. Думала, що Владислав ідеальний, проте це виявилось брехнею. Її батьки також були не в захваті від цього шлюбу, але заради дочки були ладні терпіти недолугого зятя. Взявши до рук букет нареченої, вона вийшла з кімнати. Повільно спустилася вниз, де на неї чекали подружки. Світлана й Олена спеціально приїхали з Туреччини, щоб погуляти на її весіллі. Поки одна з дівчат наливала шампанське, то інша причепила білосніжну фату на голову Майї.

Вона закривала все обличчя і верх білосніжної сукні. 

— Донечко, подумай ще раз.  — Ольга Григорівна не хотіла вірити в те, що сьогодні її дівчинка назавжди вилетить із батьківського гнізда.

—  Мамо, я переїду до Влада. Це вже вирішено. —  Майя не хотіла нікого засмучувати, але не планувала будувати власну сім'ю в будинку, де виросла.

— Мила. Не починай. Вона вже доросла. —  Олексію Петровичу шкода було дружину, проте перечити доньці він не став.

—  Дякую, тату!  — Майя підбігла до нього і міцно обійняла. 

— Яка гарна в нас наречена. Справжня красуня,  — Світлана зробила декілька фото. Їй здалося, що батьки її найкращої подруги не в гуморі, тому захотіла їх якось розрадити. 

— Наречений вже прибув. Ну все, Майє пора. Олена відчинила двері й пропустила її вперед. Дівчата дивилися на щасливий вираз обличчя нареченої й навіть трохи заздрили її красі, розуму та умінню закохувати в себе таких чоловіків, як Влад Боржемський.

Біля весільної арки її чекав той, для кого хотілося небо прихилити. Влад дивився на свою майбутню дружину збайдужілим поглядом. Він зовсім не був тим, за кого себе видавав. Фальшиво посміхався. Його очі не горіли коханням. Скоріше вигодою. Майя Герасимюк була завидною нареченою. Вершиною до Олімпу. Прекрасним трофеєм. Чим завгодно, але не коханою жінкою.

Вона старалася дивитися під ноги, щоб не посковзнутися. В такий радісний день не хотілося б плакати від болю. Їхати до лікарні. Потрапити в травматологію. Добре, що люблячий татусь був поруч. Обережно тримав її за руку, щоб не впала.

Владислав зневажав Майю за те, що вона була не такою примхливою, як всі інші жінки, з якими він мав стосунки. Ніколи нічого не вимагала від свого нареченого. Навіть не дзвонила, коли Боржемський був на роботі. І чоловіка це починало вже дратувати. Він швидко схопив її за руку і притягнув до себе.

 — Майє, не грай зі мною. Не грай. —  Влад був сам не свій. Він не планував одружуватися. Для чого йому цей клопіт?

 — Мені боляче. Відпусти.  — Вона відчувала, що її рука терпне в його руці. Швидше б вже він закінчив їй докоряти.

 — Я їду за кордон. Маю деякі справи у Вашингтоні.  — Влад повільно розвертається і йде.

 — Зачекай, А як же я. Ти хочеш зіпсувати наше весілля. —  Майя щодуху побігла за ним. Намагалася втримати свого нареченого, але він все одно поїхав.

Вона повернулася до гостей вся в сльозах. Найкращий день її життя перетворився на справжній жах. Владислав просто вдавав, що кохає її. Насправді його цікавили лише статки Герасимюків. Їхня донька була чудовим варіантом, щоб укласти ділову угоду. Створити могутню імперію злиття двох впливових холдингів. Майя просто вдалий проєкт і не більше.

Всі гості розійшлися. Весілля було скасовано. Всі подарунки повернуто. Гроші, які витратили на оформлення банкетного залу живу, музику і кухню батьки Майї вирішили не забирати. Це було ні до чого. Тим паче, що так захотіла сама наречена. Олена і Світлана поїхали до аэропорту. Олексій Петрович погодився їх підвезти. Провівши дівчат, він повернувся додому, де на нього вже чекала дружина і дочка.

 — Милий, передай управління відділом маркетингу нашій доньці. Нехай переїздить до Вінниці.   — Ольга Григорівна неохоче присіла на шкіряну канапу й увімкнула телевізор.

 — Кохана, ти ж знаєш, що у Львові більше перспектив.   — Чоловік навіть подумати не міг, що його дружина настільки підступна жінка.

— Як ти не розумієш Майї потрібно поїхати звідси. Цей Влад їй не дасть спокою. —  Її матір була схвильованою. Дуже сильно нервувала. І не бачила іншого виходу із цієї ситуації.

— Гаразд, Я згоден. Попрацює трішки в іншій області. Це не смертельно, — чоловік нарешті прийняв правильне рішення. Тим паче, що це чудова нагода зав'язати нові знайомства.

— Мамо, Тату, я піду трішки відпочину. Мені потрібно побути самій, —  Майя подякувала батькам за все і підійнялася на третій поверх.

Зайшовши до кімнати, вона зачинила двері. На тумбочці біля ліжка стояла їх з Владом спільна фотографія. Їй було боляче. Нестерпно пекло в грудях. А цей дурень ще й посміхався. Обіймав її за талію. Тепер це лише спогад. Просто невдалий епізод, який треба вирізати.

Майя зібрала свої речі та переклала їх до валізи. Купивши квиток онлайн, вона трішки заспокоїлась. Вже завтра її більше не буде. у Львові.

Наступного ранку батько і мати відвезли свою донечку на вокзал. Потяг відправлявся рівно о десятій. Ольга й  Олексій стояли на пероні та дивилися, як Майя сідає у купе. Жінка ридала, а чоловік намагався її втішити. Потяг Львів - Вінниця повільно набирав швидкість. Майя помахала рукою, засмученим рідним через невеличке вікно і поїхала геть. Її мама з татом повернулися додому. А колишній наречений не переставав надсилати їй повідомлення. Але Майї було вже байдуже. Віднині вона почне нове життя, в якому не буде Владислава Боржемського.