47 частина

    Атмосфера вечірнього Лос-Анджелеса зачаровувала, адже недаремно його називають містом мрій і столицею розваг в США.

    Церемонія нагородження найпрестижнішої премії американської телевізійної академії  відбулася у ніч з 17 на 18 вересня в відомому на весь світ театрі.

   В залі зібралася величезна кількість зірок світової теле та кіноіндустрії, а також всі номінанти, які були в числі претендентів на заповітну статуетку з жінкою, яка тримає в руках атом, що символізує собою телебачення як науку, а крила за її спиною символізують телебачення як мистецтво.

   Селін, одягнена в вишукану вечірню сукню елегантного чорного кольору разом з іншими членами французької делегації, сиділа в залі і уважно дослухалася до оголошення результатів.

   Арман сидів поряд в кріслі і дивився не лише на сцену, а й встигав милуватися Селін.

-Нагороду в номінації «найкраща іноземна теленовела року» отримує серіал «Поза хмарами», режисер Емілія Боннар, Франція!- оголосила ведуча.- Вітаємо команду серіалу!

   Під оплески всього залу, Емілія разом з акторами, сценаристами та продюсером піднялися на сцену для отримання заслуженої нагороди.  А потім була обов’язкова фотосесія із заповітною статуеткою в руках, на якій всі були радісні і щасливі.

   Після закінчення церемонії нагородження був урочистий банкет для всіх переможців.

   Вже була пізня ніч, і Селін втомилася. Довгий переліт, хвилювання не лише  через нагороду, а й через те, що Арман поруч з нею, і це дуже не подобається Лео, який з нетерпінням чекає на неї вдома, далися взнаки і в неї дуже розболілася голова.

-Будь розумницею і не смій спілкуватися з тим типом! Не забувай, що я тебе дуже кохаю, і намагаюся довіряти тобі , тож доведи мені, будь ласка, своє кохання!- слова, які промовив Леонардо, прощаючись з нею в аеропорті,  досі чулися їй скрізь.

   Щоб трішки заспокоїтись, вона вийшла на відкриту терасу і поглянула на залиті місячним сяйвом спокійні води Тихого океану. Заплющивши очі, вона стояла і слухала шепіт хвиль, підставивши обличчя під лагідний вітерець.

   Почувши кроки за своєю спиною, вона розплющила очі і побачила Армана, який стояв позаду  і сумно дивився на неї.

-Армане, що ти тут робиш?- збентежено промовила вона.

-Я дуже зрадів, коли дізнався, що ми будемо летіти сюди разом, я так скучив за тобою і дуже хотів тебе побачити,- тихо промовив він і ніжно взяв її за руку.

-Армане, не треба!- Селін спробувала прибрати свою  руку з його гарячої долоні.

-Зачекай, не прибирай руки! Хоч декілька хвилин дай потримати її,- Арман благально поглянув на неї.

- Між нами все скінчено і вже ніколи нічого не може бути! Ти зовсім скоро одружишся!

-Але ж ти сама не захотіла бути зі мною і вийшла заміж за того покидька, якого я ще недавно вважав своїм другом!

-Армане, припини…Не треба, будь ласка,- втомлено промовила Селін, благально дивлячись на нього великими зеленими очима.- Не кажи більше нічого, прошу тебе.

   Арман замовк і зробивши крок до неї, пригорнув її до себе. Ніжно погладивши її русяве волосся, він обережно доторкнувся до її щоки гарячою долонею. Нестримне бажання поцілувати її пухкі вуста  охопило його. Він хотів цілувати її і хоч на декілька хвилин забути про реальність.

   Він обіймав її лагідно і ніжно, ніби намагаючись захистити від усього світу. Притулившись своїм чолом до її чола, він заплющив очі і прошепотів:

-Пробач мені, Селін! Пробач, що я не вберіг тебе від Лео…Я знаю, що ти вийшла за нього заміж через Ніколь…Пробач, що я не зміг захистити тебе від їхніх брудних ігор! Я міг би це зробити, якби ти мені довірилася, але ти…

-Припини, ти ні в чому не винен,- прошепотіла у відповідь Селін, пригорнувшись до нього.

-Я винен у всьому, що із тобою сталося,- заперечив Арман.

-Ти ні в чому не винен…Це було моє рішення, тож не картай себе марно і не хвилюйся за мене,- Селін поглянула йому в очі.

-Але ми можемо ще все змінити, у нас ще є останній шанс…Давай втечемо звідси вдвох, хоч на край світу і розпочнемо нове життя!

   Селін підняла голову і ставши навшпиньки, доторкнулася вустами до його колючої щоки, а потім провівши ніжно рукою по його шиї, поцілувала в красиві губи.

-Це неможливо…У нас немає спільного майбутнього,- сумно промовила вона.- Сьогодні ми з тобою прощаємося  назавжди…

-Тобто ти відмовляєшся від мене ?- запитав Арман глухим голосом, боячись почути її відповідь.

-Так, я відмовляюся від тебе,- прошепотіла Селін.

-І це твоє остаточне рішення?

-Так, це моє остаточне рішення! Бажаю тобі щастя, Армане, в твоєму подружньому житті. Прощавай!- відсторонившись від нього, Селін повільно пішла в банкетний зал.

   Арман розгублено дивився їй услід, розуміючи, що вона йде від нього назавжди.