44 частина

    Леонардо, не слухаючи її, ще дужче натиснув на газ, розганяючи авто до максимальної швидкості.

-Лео, не їдь так швидко, будь ласка!

-Я нізащо не змирюся з тим, що ти досі думаєш про нього! Я краще вб’ю нас обох! Прямо зараз! І все зникне назавжди!-  в очах чоловіка Селін побачила божевільні зловіщі вогники.

-Лео, будь ласка, не треба!- злякано вигукнула вона, щосили тримаючись за сидіння.-Не треба!

   Раптом з-за повороту виринула автівка, яка швидко наближалася назустріч їм.  Селін закрила руками обличчя і закричала від жаху. Леонардо ледве встиг загальмувати, щоб не втрапити в ДТП. Коли нарешті їхнє авто зупинилося, Селін розридалася.

-Заспокойся, все добре,- тихо промовив Леонардо хриплим голосом, переводячи подих. Його руки досі міцно тримали кермо.

   Селін не слухала його і продовжувала гірко ридати.

-Ну досить вже! Не плач!- Леонардо відірвався нарешті від керма і тремтячою рукою погладив її волосся.

-Невже ти, і справді,  такий тиран?- схлипуючи, промовила вона, відхилившись від нього.- Я більше не можу так! З кожним днем моє життя з тобою стає все жахливішим і жахливішим! Ти поводишся зі мною, як зі своєю власністю!

-Селін, кохана, я не лихий тиран,- лагідно промовив Леонардо,- я просто закоханий…

-Такого кохання не буває, Лео! Я дуже шкодую, що погодилася вийти за тебе заміж!- скрушно похитала головою вона.

-Не забувай, кохана, що у нас з тобою підписаний шлюбний контракт, і ти повинна виконувати умови, які в ньому прописані!- Леонардо сердито поглянув на неї.

-До біса той контракт! Відмовся від мене, ти ж знаєш, що я не кохаю тебе!- схлипнула Селін.

-Знаю,- зітхнув Леонардо,- але відмовитися від тебе не можу, тому що кохаю тебе,-  він нахилився і поцілував її в заплакану щічку.- Пробач, що налякав, але ти сама винна- треба було триматися від того типа якомога далі! Пообіцяй мені, що більше ніколи не будеш з ним спілкуватися, інакше я за себе не відповідаю!

-Відчепися від мене! Лео, ти страшна людина! Справжній маньяк!

-Пробач…

   Селін приречено зітхнула і, відхилившись  на спинку сидіння, втомлено заплющила очі.

   Додому вони приїхали мовчки, мовчки зайшли до будинку. Селін відразу пішла в душ. Зачинившись в ванній кімнаті, вона почала роздягатися, але її увагу привернув приглушений звук телефона, який сповістив, що прийшло повідомлення.

   Вона дістала із потаємної кишені своєї сумочки телефон, який їй дав на зйомках Арман і поглянувши на екран, прочитала повідомлення, яке він надіслав: «Ти як? У тебе все добре? Я бачив як Лео гнав авто, він ніби сказився. Я хвилююся за тебе».

 -«У мене все добре. Я дуже втомилася, тому зараз прийму душ і лягаю спати»,-написала вона у відповідь.

   Відповідь від Армана не забарилася: «Бережи себе. На добраніч».

-«На добраніч»,- відповіла йому Селін і поставила телефон на беззвучний режим. Спочатку вона хотіла сховати гаджет назад до сумочки, але потім подумала, що  розлючений чоловік  може знайти його там, тому вирішила залишити його у ванній кімнаті в шухляді з чистими рушниками.

   Вона обережно загорнула телефон у  великий рожевий рушник і поклала його в шухляду.

   Прийнявши душ і перевдягнувшись в піжаму, Селін вийшла із ванної кімнати, притискаючи до себе сумочку. Леонардо чекав її у вітальні.

-Що ти там так довго робила?- сердито вигукнув він.

-Приймала душ,- Селін розгублено  поглянула на нього.- А що, я маю тепер питати у тебе дозволу для цього?

-Ні, але мені здається, що ти мене обманюєш! Дай-но мені свою сумочку!

-Навіщо?!!

-Перевірю чи ти мене не обманюєш,- Леонардо спритно вихопив сумочку із її рук і почав висипати весь її вміст на диван.

-Що ти робиш?!! Ти вже зовсім здурів?- обурено вигукнула Селін, в душі радіючи тому, що таки сховала той телефон у ванній.

-Вибач, кохана, але я мушу впевнитися в тому, що ти не крутиш за моєю спиною зі своїм колишнім коханцем,- криво посміхнувся Леонардо.

   Перевіривши сумочку, він не знайшов нічого підозрілого. Кинувши її на диван, він підійшов до Селін, яка розгублено стояла посеред кімнати і, простягнувши до неї руку, суворо промовив:

-Телефон!

-Що?- не зрозуміла Селін.

-Дай мені свій телефон,- сердито повторив він.

-Навіщо? Це моя особиста річ, чому я повинна тобі його віддавати?- обурилася Селін.

   Леонардо без зайвих церемоній, вихопив з її рук телефон, який вона намагалася міцно тримати і почав перевіряти  дзвінки, повідомлення і переписки в соцмережах.

 -Віддай!- схлипуючи від образи і приниження, прошепотіла Селін, злякано поглядаючи на чоловіка.

-Зараз,- Леонардо зосереджено переглянув її телефон, а потім, не знайшовши нічого підозрілого, простягнув їй гаджет.-Пробач!

-Леонардо, ти параноїк!-обурено схлипнула Селін.

-Те, що я параноїк, не означає, що ти не крутиш за моєю спиною, -він сердито поглянув на неї,- я втомився, тому ходімо спати!