38 частина

    Арман зітхнувши, сумно дивився як Селін зупинила таксі і через декілька хвилин зникла в ньому за поворотом. А потім розвернувся і швидкими кроками пішов до автівок, що були припарковані неподалік, помітивши між ними хлопця, який ховався з фотокамерою в руках.

   Він зрозумів, що його з Селін вистежив черговий репортер, що полював на сенсації, і розумів, що не повинен допустити, щоб  фото їхньої зустрічі потрапили в пресу, адже це могло зашкодити жінці, яку він кохав.

   Хлопець, зрозумівши, що Арман його вистежив, кинувся тікати. Але Арману, завдяки своїй гарній фізичній підготовці досить швидко вдалося наздогнати нерадивого журналіста.

   Наздогнавши його в одному із затишних маленьких двориків, Арман схопив хлопця за петельки і відібрав у нього камеру.

-Що ви робите?- обурено вигукнув молодик.- Негайно віддайте мені камеру!

-Послухай, хлопче! Жінка, яку ти щойно фотографував – заміжня, і ти можеш зашкодити їй цими фото,- промовив Арман, уважно дивлячись на нього.- Повір, між нами немає нічого такого, про що ти подумав, це не побачення коханців, а зустріч давніх друзів і колег, і ця інформація не варта уваги ваших читачів!

-Це ви так думаєте, а я – ні!- зухвало вигукнув хлопець,- віддайте камеру!

   Арман, відпустивши його, дістав із фотокамери карту пам’яті, а потім  віддав її назад, на додачу простягнувши сто євро.

-Тримай, купиш собі нову карту!-спокійно промовив він,- а тепер геть звідси! Якщо не хочеш більших неприємностей!

   Хлопець, схопивши камеру та гроші, відбіг від Армана на безпечне місце і вигукнув:

-Я цього так не залишу! Ви ще пошкодуєте про свій вчинок!

-Ти досі тут?- Арман роздратовано поглянув на нього.- Геть з моїх очей!

   Сівши за кермо, він відразу зателефонував Селін. Вона довго не брала слухавку, але потім все-таки обізвалася.

-Я слухаю,- сумно промовила вона, досі відчуваючи на своїх вустах смак його ніжного поцілунка.

-Селін, ти можеш говорити?- схвильовано запитав Арман.

-Звісно, можу, якщо взяла слухавку. Якби Леонардо був дома, я  з тобою зараз не говорила,- зітхнула вона.

-Я хочу сказати, що нам, дійсно, не варто зараз зустрічатися за межами знімального майданчика.

-Нарешті ти це зрозумів!- полегшено промовила Селін.

-Справа не в мені, Селін, а в іншому. Наша з тобою сьогоднішня зустріч потрапила в фотооб’єктив одного із репортерів.

-Невже?!! І що ж тепер буде?!!- злякано вигукнула дівчина.- Якщо про це дізнається Леонардо…

-Не дізнається! Заспокойся, я розібрався з цим писакою, карта пам’яті з  тими фото у мене, я їх забрав,- заспокоїв її Арман.

-Дякувати Богу, що ті фото в тебе!- полегшено зітхнула Селін,-  але не роби так більше, Армане! Благаю! І не телефонуй мені! Зрозумій, що ми живемо  під  постійним прицілом фотокамер журналістів!

-Так, або ще й твій чоловік слідкує за нами, а може й продивляється або прослуховує твій телефон.

-Не лякай мене, Армане!- голос Селін був дуже наляканим.-Я боюся!

-Не бійся!  Поки що нічого не сталося, але прошу, будь обережною! Видали нашу переписку з телефона та історію наших дзвінків, і зберігай спокій. І пам’ятай, що хоч я не можу зараз бути поряд з тобою, та завжди думаю про тебе.

   Поговоривши з Селін, Арман покружляв містом, намагаючись заспокоїтися, а потім поїхав додому, де на нього чекала Ніколь.

   Тим часом Селін тремтячими руками видалила з телефону всю переписку з Арманом і його номер, а потім зачинилася в ванній кімнаті і, відкривши кран з холодною водою, опустилася на підлогу і гірко заплакала.

   Вона згадувала ніжні поцілунки Армана, які досі відчувала на своєму обличчі, згадувала його сильні руки, які так бережно обіймали її, згадувала його погляд, сповнений кохання, ніжності і болю. Сьогодні вона зрозуміла, що зробила величезну помилку в своєму житті, погодившись на шлюб з Леонардо, але в той же час вона прекрасно розуміла, що назад вороття вже немає, і Леонардо її просто так нізащо не відпустить.

   Взявши себе в руки, вона ввімкнула душ і намагалася змити з себе аромат парфумів Армана, який досі огортав її екзотичним шлейфом, боячись, що підозрілий до дрібниць чоловік вловить чужий аромат на її тілі.

   Леонардо повернувся пізно ввечері і був дуже втомленим.

-Кохана, як пройшов твій день?- цілуючи її у щічку, запитав він, уважно поглянувши їй в очі.

-Нормально,- намагаючись зберігати спокій, посміхнулася Селін.- Після зйомок я відразу приїхала додому, прийняла душ, приготувала вечерю і чекала тебе.

-Справді? Моя розумничка!- задоволено посміхнувся Леонардо.- Селін, янголе мій, завари мені, будь ласка, зеленого чаю, не хочу пити на ніч каву.

-Добре, я зараз,- Селін поспішила на кухню, навмисно залишивши свій телефон у вітальні на столику.

    Вийшовши із кімнати, вона зупинилася на декілька хвилин, а потім обережно зазирнула у вітальню. Леонардо сидів з її телефоном в руках і щось уважно в ньому переглядав.