36 частина

                                                                        Кілька тижнів потому

   Селін стояла посеред кімнати, одягнена в шикарну весільну сукню від відомого французького дизайнера, розшиту перлинами і сумно дивилася у вікно.

-Доню, ти така гарна, я в захваті від тебе! І дуже пишаюся тобою. Але мене турбує те, що ти виглядаєш дуже сумною. Скажи, ти добре подумала, перш ніж погодитися вийти заміж за Леонардо? Я ж знаю, що ти кохаєш Армана…Ти будеш нещасливою в шлюбі з некоханим чоловіком…- обережно промовила мама, взявши її за руку,- тому ти можеш відмовитися від цього весілля, я завжди тебе підтримаю.

-Матусю, я добре подумала і прийняла правильне рішення. Лео мене кохає, дуже кохає, і цього достатньо. Це весілля буде найкращим виходом із ситуації, в якій ми всі опинилися,- рішуче промовила Селін.- Свого рішення я не зміню.

-Добре, як знаєш, люба,- зітхнула мама, поцілувавши її в щічку.- Я щиро бажаю тобі щастя.

   В кімнату заглянула Наталі і схвильовано вигукнула:

-Селін, ти готова? Наречений приїхав!

    Селін сумно посміхнулася і поправила зачіску, прикрашену  білосніжною лілією та перлинами.

-Подружко, посміхнися! Ти ж не на похорон зібралася, а на власне весілля!- підбадьорила її Наталі.

   Селін зробила глибокий вдих, щоб заспокоїтися і посміхнулася, дивлячись на Леонардо, який зайшов до кімнаті. Він виглядав шикарно- чорний костюм і білосніжна сорочка з краваткою-метеликом ідеально підкреслювали його красу.

   Побачивши Селін, він зупинився і захоплено прошепотів:

-Люба, ти виглядаєш неперевершено! Я дуже щасливий, що ти станеш моєю дружиною! Прошу, кохана! Нас вже чекають!

   Селін посміхнулася і простягнула йому руку.

-Ходімо, любий!

   Під спалахи фотокамер  численних  журналістів та репортерів, які вже чекали  на вулиці, молодята сіли в шикарний лімузин і відправилися святкувати весілля в один з найкращих ресторанних комплексів, який розташовувався на самісінькому узбережжі Середземного моря.

   Рідні і гості вже чекали на них біля імпровізованої сцени, прикрашеної арками із гірлянд білосніжних живих квітів. Давши при свідках згоду на шлюб та обітницю бути опорою та підтримкою один одного на все життя, наречені обмінялися обручками і отримавши купу поздоровлень від рідних та гостей,  перемістилися разом з усіма  в банкетну залу.

   Селін, стримуючи хвилювання, поглянула на величезний стіл, за яким зібралися  гості. Серед них була присутня майже вся знімальна група серіалу, за винятком Армана. Селін знала, що він не прийде на її весілля, хоча вони з Леонардо запрошували всіх своїх колег.

   Напередодні Арман надіслав їй кур’єром величезний букет білосніжних троянд і подарунок-срібний ланцюжок зі знаком безкінечності і підписом « Я не зможу тепер обіймати тебе кожного дня, але ти завжди в моїх думках і серці. Це ще не кінець, це лише початок!»

   Під час банкету Леонардо весело відтанцьовував зі своїми друзями, а Селін сумно дивилася у вікно.

-Селін, люба, у мене для тебе є сюрприз,- Лео підійшов до неї і нахилившись, поцілував у тоненьку вену на шиї.- Ми завтра вирушаємо у весільну подорож!

-Лео, це чудово, але…- Селін розгублено розвела руками.

-Ніяких «але»! Заперечення не приймаються!-випалив Лео,

   Він мав звичку наполягати, вважаючи, що тільки його думка правильна, а це починало дратувати Селін. Вона розуміла, що ідеальних людей не існує в цьому світі, але було щось у судженнях і поведінці її новоспеченого чоловіка таке, що починало дратувати її.

-Ти не хочеш запитати чого бажаю я?- запитала Селін, сердито поглянувши на нього.

-Ні, не хочу! Я знаю, що тобі там сподобається! Я вже все вирішив!-відповів Лео, взявши келих шампанського в руку.

   Селін зітхнула, взяла келих з його руки і обережно поставила назад на стіл. Наречений здивовано дивився на неї.

-Якби на моєму місці була інша жінка, вона б була в захваті, що такий красень-чоловік оплачує все і  з ним можна провести  чудовий медовий місяць…Але ти звик підкорювати жінок привабливою зовнішністю та грошима, і зовсім не звик цікавитися їхніми бажаннями,- сумно промовила вона і підвелася із-за столу.

-Вибач, я не хотів тебе образити,- Лео розгублено розвів руками і поглянув на неї.

-Поки що вибачаю,- зітхнула вона,- але надалі не вирішуй нічого без моєї згоди! Добре?

-Гаразд, люба, як скажеш,- пробурмотів Леонардо,- ти куди?

-Подихаю свіжим повітрям,- відповіла Селін і вийшла на відкриту терасу, з якої відкривався чудовий  вид на залите місячним сяйвом Середземне море. Леонардо вийшов за нею і простягнув їй фужер з іскристим шампанським.

-За нас, кохана! За наше щасливе подружнє життя!