35 частина

   Арман з нетерпінням поглядав в ілюмінатор,  не міг дочекатися коли політ завершиться і він повернеться додому. Йому потрібно було терміново поговорити з Селін. Новина про те, що вони з Леонардо одружуються, прозвучала для нього як грім серед ясного неба.

   Він декілька разів намагався їй зателефонувати, але Селін не брала слухавку і не відповідала на його повідомлення.

   Ніколь спала поряд в кріслі, схилившись на його плече і ніжно тримала його за руку, навіть уві сні. Але її обійми і доторки були для нього зараз великою мукою і тягарем.

   Здавалося, що ніжні руки Ніколь обвивали його шию, ніби мотузки і стискали  зашморгом. І хоча він дав слово її батькові і обіцяв  рідним берегти її і бути для неї надійною опорою та підтримкою, він нічого не міг вдіяти зі своїм серцем…В його серці жила Селін.

   Він зітхнув і заплющив очі, намагаючись хоч трішки забутися від кошмару, в якому опинився. Через годину літак почав знижуватися і в ілюмінаторі замиготіли обриси знайомого аеропорту.

   Ніцца зустріла їх теплим лагідним дощем. Повернувшись додому, Арман залишив дорожні валізи в коридорі і схвильовано поглянув на Ніколь.

-Ніколь, я йду в душ, страшенно втомився в дорозі, а ти якщо хочеш, відпочинь трішки чи поспи.

-А як же валізи?-дівчина здивовано поглянула на нього.

-Валізи розберемо потім, відпочивай.

   Щільно зачинивши за собою двері ванної кімнати, Арман дістав телефон і набрав номер Селін. Декілька хвилин послухавши довгі гудки у слухавці, він написав повідомлення: «Селін, не мовчи! Нам треба негайно поговорити! Чекаю тебе через годину на нашому місці на набережній. Якщо ти не прийдеш, доведеться поговорити на знімальному майданчику!»

   Поклавши телефон на поличку, він ввімкнув душ і підставив своє тіло під живильні струмені води, намагаючись змити не лише бруд із тіла, а й біль з душі.

   Довго стояв, дивлячись на своє відображення у скляних  дверцятах кабінки і намагаючись знайти правильну відповідь на питання, яке хвилювало його зараз найбільше- як жити далі.

   Коли, нарешті, він вимкнув воду, почув, що на телефон прийшло повідомлення. Схопивши його мокрими руками, він полегшено зітхнув -Селін йому нарешті відповіла! Вперше за декілька днів вона відповіла, написавши одне-єдине слово «Гаразд!»

   Нашвидку витершись рушником, він вдягнув чисту футболку та джинси і з нетерпінням відчинив двері ванної  кімнати.

   Ніколь не спала, вона стояла, спершись спиною до стіни і, схрестивши на грудях руки, пильно дивилася на нього.

-Ти кудись поспішаєш, любий?- тихо запитала вона.

-Так, поспішаю…У мене є деякі невідкладні справи, які потрібно вирішити сьогодні,- відповів Арман, одягнувши сонцезахисні окуляри,- тож не сумуй, я скоро повернуся,- він сухо поцілував Ніколь у щічку і вийшов із будинку.

   Ніколь, не витримавши, вибігла слідом за ним на ганок і вигукнула йому навздогін, міцно стиснувши кулачки від гніву:

-Твою проблему звуть Селін? Так?

-Ніколь, не починай! Ти все перебільшуєш, -відповів їй Арман, сідаючи в авто.- До зустрічі!

   На набережну він примчав за лічені хвилини, боячись, запізнитися і не побачити там Селін. Але вона чекала на нього, стоячи біля самісінької води, точнісінько так, як у тому сні, який йому нещодавно наснився.

   Арман підбіг до дівчини і схопивши за руку, повернув обличчям до себе.

-Селін, що відбувається?  Невже це правда, що ти виходиш заміж за Леонардо?

-Так, це правда,- приречено промовила вона і Арман не відчув навіть крихти радості в її голосі.

-Селін,-Арман обійняв її за плечі,- поглянь мені в очі!

   Дівчина поглянула на нього очима, повними туги і кохання.

-Навіщо ти це робиш? Невже ти не розумієш, що виходячи за Лео, ти здійснюєш величезну помилку? Ти не зможеш бути щасливою з ним, адже кохаєш мене! І я кохаю тебе! Прошу, відмовся від цього весілля! Зачекай трішки, я владнаю з Ніколь і ми з тобою одружимося! Я обіцяю тобі!- схвильовано говорив він, дивлячись їй в очі.

-Армане, пробач! Але я не зміню свого рішення. Я не хочу принести тобі біль і не хочу бути винною в чиїйсь смерті,- тихо промовила Селін.- Пробач!

-Не кажи так, Селін1 Невже ти боїшся, що Ніколь знову собі щось зробить? Не хвилюйся, я добре знаю її, вона дуже любить життя і нічого собі не зробить. До того ж я говорив з лікарем, який її лікував. Він сказав, що ніякої загрози її життю не було. Тобто, Ніколь, як професійна актриса, навмисно розіграла цей спектакль з отруєнням, щоб прив’язати мене до себе! Не піддавайся емоціям! Зачекай, прошу тебе! Я добре знаю Лео, він дуже небезпечна людина! Якщо ти вийдеш за нього, я не зможу тебе потім врятувати!

-А мене й не потрібно рятувати, рятуй краще свою наречену,- тихо відповіла Селін і прибравши його руки, зробила декілька кроків від нього.

-Невже ти не розумієш, що робиш помилку?- з відчаєм вигукнув Арман.

-Ні, це не помилка. Я кохаю Леонардо. А помилкою були наші з тобою зустрічі,- заперечила Селін.

-Цього не може бути! Ти не могла мене розлюбити,- Арман поглянув на Селін. В його темних, як південна ніч очах, були смуток і біль.

-Могла чи не могла, але тобі все ж доведеться змиритися з тим, що я виходжу заміж за Лео. Це моє рішення, тож поважай його, будь ласка! Армане, це мій шлях і моє життя! Зрозумів?

   Арман, почувши її слова, розгублено відступив на декілька кроків від неї, а потім, змахнувши скупу чоловічу сльозу, яка скотилася з його очей, запитав:

-Скажи, а що буде далі з нами?

-Нічого…Ми, зберігаючи спокій і дружні стосунки на знімальному майданчику, дограємо свої ролі, а потім попрощаємося і залишимося лише в пам’яті один одного. І все…- стримуючи сльози, прошепотіла Селін.

-Але ж ми  не вибираємо в кого закохуватися…Ти потрібна мені! Я кохаю тебе!