34 частина

                                               34 частина

   Важкий день, в який відбулося прощання з паном Натаном добігав кінця. Ніколь, одягнена в чорне траурне вбрання, тримаючи маму під руку, проводжала разом з нею рідних та друзів, які прийшли віддати  шану та провести в останній путь її батька- чуйну, добру, порядну людину, для якої вона завжди була маленькою дівчинкою.

-Співчуваємо, тримайтеся…

-Тримайся, люба!

-Армане, сподіваємося, що ти станеш надійною опорою для нашої дівчинки! Дуже сподіваємося!

    Відповідаючи на слова багаточисленної рідні Ніколь, Арман відчував на собі не лише  велику відповідальність, а й величезну втому.

   Ніколь була дуже пригніченою та сумною. Коли нарешті всі рідні поїхали додому, а мама пішла відпочивати, вони залишилися в кімнаті Ніколь вдвох.

-Нікі, може тобі зробити чаю?- запитав Арман, коли Ніколь втомлено опустилася в крісло.

-Так, любий, зроби мені будь ласка чаю з ромашкою, якщо тобі не важко,- промовила вона з вдячністю поглянувши на нього.

   Арман пішов на кухню робити чай, а Ніколь дістала телефон і почала гортати стрічку новин, уважно читаючи про все, що сталося цього дня у світі. Через похорон батька вона випала із життя на декілька днів і була не в курсі всіх подій.

   Коли Арман зайшов до кімнати, тримаючи її улюблену чашку, вона збентежено поглянула на нього, а потім знову почала уважно вдивлятися в екран телефона.

   -Оце так новина,- обережно промовила вона,- навіть не знаю, як реагувати на неї!

-Що там таке?-з цікавістю запитав Арман, присівши на бильце крісла поруч з дівчиною.

-Новина…Ти ж сам читаєш часто про себе або про мене новини в інтернеті і віриш всьому, що там написано,- з докором нагадала вона йому про неприємний інцидент, який  нещодавно стався з нею,- віриш всьому, що пишуть ці репортери…Мені здається, що ти будеш неприємно вражений, прочитавши це…

-Та кажи, нарешті, ти там таке прочитала? Невже знову про нас якусь чергову брехню написали?- Арман з нетерпінням поглянув на Ніколь.

-Ні, цього разу  тут пишуть не про нас…Ось, почитай,- Ніколь простягла йому телефон.

   Взявши гаджет в руки, Арман побачив декілька фото. На одному із них  Селін і Леонардо разом виходили із ресторану, на іншому вони цілувалися, а на третьому Леонардо ніжно обіймав Селін за талію і дивився на неї ніжним поглядом.

   Під світлинами великими літерами виднівся заголовок статті: « Зірки серіалу «Поза хмарами» Леонардо Фор та Селін Боннель одружуються!»

   Арман розгублено дивився на екран телефона, намагаючись зберігати спокій, але літери розпливалися перед очима, а руки почали тремтіти, виказуючи його хвилювання. Він мовчав, намагаючись взяти себе в руки.

-Що таке? Тобі не сподобалася новина?- обережно запитала  Ніколь, пильно дивлячись на нього.

   Арман, простягнувши руку, взяв у Ніколь чашку з її заспокійливим чаєм і зробив декілька великих ковтків.

-Чому ж? Я дуже радий за них,- нарешті промовив він і уважно подивився нареченій в очі.-Я радий за них, але мені не сподобалося те, як ти повідомила мені цю новину. Зрозуміло, що ти показала мені новину про Селін,  щоб перевірити мене…Але більше ніколи так не роби, будь ласка! Зрозуміло?

-Пробач…-  Ніколь винувато опустила очі,- пробач, мені, Армі…Будь ласка…Я зробила це дарма, але новини про весілля зірок і відомих людей шоу-бізнеса завжди вражають… Ми відновлюємо наші стосунки, і чесно, я побоююся, що ти знову підеш від мене до неї…

-Ніколь, заради Бога! Не треба мене перевіряти!- роздратовано вигукнув Арман, зіскочивши із бильця- Не треба! Визнай, що цього разу ти помилилася! Мені здається, що у тебе вже параноя!

-Армане, - Ніколь підвівшись із крісла, підійшла до нього і взяла його за руку,- не забувай, що ти завдав мені болю. Я страждала. Так, визнаю, що була не лише твоя провина, я теж наробила купу дурниць…

-Ніколь, повір мені, я щиро намагаюся дати тобі все, що тільки в моїх силах,- Арман легенько взяв її рукою за  підборіддя і заглянув дівчині в очі,- я ставлюся до тебе так, як дозволяє мені моє серце, але я прошу тебе ніколи не контролюй мене і не вимагай від мене більше, ніж я тобі можу дати!

   Ніколь поклала йому руки на плечі і поцілувала у колючу щоку.

-Гаразд, любий, як скажеш…Я згодна.

-Ніколь, пий чай і лягай відпочивати, вже пізно,- Арман вклав її в ліжко і подав їй чашку,- ти втомилася. Ми всі сьогодні дуже втомилися,- зітхнув він і пішов до дверей.

-Ти куди?- Ніколь злякано поглянула на нього.

-Піду подихаю свіжим повітрям, - сумно відповів він і вийшов із кімнати, зачинивши за собою двері.

   Ніколь недовірливо поглянула йому вслід і поставила чай назад на столик. Вона здогадувалася, що зараз Арман буде телефонувати Селін.

   Тихенько вставши з ліжка, вона навшпиньки підійшла до дверей і, притуливши до них вухо, прислухалася. В коридорі було тихо. Тоді вона обережно відчинила двері і виглянула в коридор. Ніколь пішла його шукати. Армана в будинку не було. Вона  побачила, що він сидів на відкритій терасі, накинувши на плечі тонкий светр і тримаючи в руках телефон слухав довгі гудки, які лунали із слухавки.

   Ніколь швидко повернулася в кімнату і лягла в ліжко. Вона зараз не хотіла зайвих скандалів.