29 частина

   Залишивши розгнівану Ніколь вдома, Арман перед зйомками вирішив зустрітися з редактором інтернет-видання, яке надрукувало фальшиву новину про її вагітність і дізнатися хто повідомив йому цю новину.

   Знайшовши в інтернеті адресу, за якою воно знаходилося, він вирушив на зустріч. Залишивши авто на парковці, він зайшов в будівлю, де знаходився офіс і заглянув у приймальню.

-Доброго дня!-миловидна білява секретарка, яка фарбувала губи, тримаючи в руках елегантне люстерко, побачивши його швидко сховала косметику в шухляду  свого стола і  привітно посміхнулася до нього.-Чим можу допомогти?

-Вітаю,- Арман посміхнувся у відповідь своєю найчарівнішою посмішкою.-Мадемуазель, мені потрібно зустрітися з вашим редактором…Терміново…-і поклав на стіл перед дівчиною шоколадку.

-Так, звичайно. Я зараз повідомлю йому, що ви хочете його бачити. Але спершу можна автограф? Я ваша палка шанувальниця,- посміхнулася дівчина, сховавши шоколадку у шухляду до помади і люстерка.

-Так, можна. Де мені його поставити?- посміхнувся Арман і спритно вихопив кулькову ручку із рук враженої дівчини.

-Не знаю,- розгубилася вона, не зводячи захопленого погляду зі свого кумира.

-Добре, тоді я поставлю його тут,- Арман взяв руку дівчини у свою долоню і поставив свій автограф на її зап’ясті.

-Дякую…дуже вам дякую, я зараз повідомлю про вас,- дівчина підхопилася і поспішила в кабінет свого начальника, а через кілька секунд вийшла звідти і посміхнулася.- Прошу вас, мсьє Армане, проходьте. Мсьє Жерар чекає вас.

   Арман, подякувавши, пройшов в кабінет, в якому за широким письмовим столом  сидів молодий  імпозантний чоловік в модному костюмі.

-Доброго дня, мсьє Арто! Слухаю вас,- він привітно посміхнувся і простягнув Арману руку для привітання.

    Не відповівши на його привітання, Арман  мовчки сів в крісло і уважно поглянув на хлопця.

-Що сталося, мсьє Арто?

-Ви дали неправдиву інформацію про мою наречену, Ніколь Матьє,- холодним тоном промовив той, продовжуючи уважно дивитися на нього.

-На жаль, помилки з усіма бувають, вибачте,- зітхнув Жерар,- ми вже спростували цю новину… Тому ще раз прошу вибачення у вас.

-Я розумію, що помилки бувають з усіма, але ви мені збрехали, сказавши, що новину про свою вагітність вам повідомила сама мадемуазель Ніколь. А  це неправда, вона вам нічого не повідомляла…Через вашу брехню вона ледь не скоїла самогубство…Ви розумієте, що вам загрожує за це кримінальна відповідальність? Якщо я  напишу   на вас заяву в поліцію? Чи її напише сама Ніколь? До речі, в лікарні її вже допитувала поліція про причини, які спонукали її до такого вчинку…Тож незабаром викличуть у відділок і вас…Але ми можемо не  заявляти, якщо ви мені допоможете,- спокійно промовив Арман і уважно поглянув на хлопця.

   Редактор нервово завовтузився у кріслі і обережно запитав:

-Мсьє Арто, що ви від мене хочете?

-Ім’я інформатора…Справжнє…-промовив Арман, розглядаючи дипломи і нагороди інтернет-видання, які гордо красувалися на поличці на найвиднішому місці в кабінеті.

-Але я не можу вам цього сказати, вибачте,- розвів руками  Жерар.

-А ти робиш помилку, хлопче,- Арман підсунувся на офісному кріслі ближче до Жерара і сперся руками на письмовий стіл.-Була спроба самогубства, і у поліції є підозри, що це був замах на вбивство!

-Вбивство?- редактор зблід і злякано поглянув на Армана.

-Так,  вбивство. І, можливо, цей ваш інформатор і є вбивцею,- серйозно промовив Арман.

-Я так не думаю,- заперечив Жерар.- Це неможливо!

-Слідство все з’ясує… То хто він? Кажи!-Арман суворо поглянув на хлопця.

   Той декілька секунд про щось думав, нервово постукуючи пальцями по гладкій полірованій стільниці, а потім зухвало запитав:

-А якщо не скажу? Що тоді?

-Тоді у тебе будуть проблеми, і у вашого видання теж,- зітхнув Арман.- До речі, твоя хоробрість зараз недоречна. Хто тобі повідомив про вагітність Ніколь Матьє? Кажи, я чекаю!

   Хлопець замовк, напружено про  щось думаючи.

-Хто тобі повідомив про вагітність Ніколь?- ще раз повторив своє питання Арман.

   Хлопець важко зітхнув і нарешті наважився дати відповідь на питання, яке так цікавило Армана.

-Леонардо Фор…І просив опублікувати,- промовив він, опустивши голову.

   Почувши відповідь, Арман мовчки підвівся із крісла і пішов до дверей, про щось напружено думаючи. Жерар розгублено поглянув йому вслід і запитав:

-Це все, що вам було потрібно?

-Так, все. Дякую,- коротко відповів Арман і вийшов з кабінету, не зачинивши за собою двері.

-Гарного вам дня, мсьє Армане,- посміхнулася йому секретарка.

-Тобі  теж, красуне,-Арман поглянув на дівчину і вийшов з офісу.

   Намагаючись зберігати спокій, він пройшов на парковку, сів за кермо свого автомобіля і поглянув на свої руки – вони тремтіли від хвилювання і розчарування.

-Отже, все ж таки Леонардо! Як він міг?- обурено прошепотів Арман.

   Він досі не міг повірити в те, що хлопець, який ще зовсім нещодавно був його найкращим другом, був здатний на таку підлість.- Невже він таке зробив, щоб розлучити нас із  Селін?