28 частина

Робочий день добігав кінця. Селін уникала спілкування з Арманом поза межами знімального майданчика, але свою роль грала бездоганно, як і він.

   Зйомки завершилися, і актори почали перевдягатися та збиратися додому. Арман, вийшовши із гримерки, хотів поговорити з Селін, але його покликала Емілія.

-Армане, зайди будь ласка до мене в кабінет, я хочу обговорити з тобою дещо!

   Зітхнувши, Арман пішов за режисеркою.

-То про що ти хотіла зі мною поговорити?- запитав він, пройшовши в кабінет і сівши в крісло, яке стояло навпроти столу, за яким зазвичай сиділа Емілія.

-Про тебе,- зітхнула Емілія,- сподіваюся, що ти і сам здогадуєшся, що про тебе та Селін ходить багато пліток, і не лише тут, на знімальному майданчику. Ти- зірка світового кіно, тож про твоє приватне життя вже пишуть в багатьох іноземних виданнях. І ситуація з Ніколь, яка трапилася з нею через твоє кохання до Селін, аж ніяк не додає тобі популярності, а навпаки, лише шкодить їй, а також впливає на рейтинг нашого серіалу. Тому, будь ласка, виріши як найшвидше свої особисті проблеми, прошу тебе як друга.

-Добре, Емілі, я зрозумів тебе. Обіцяю всі свої проблеми вирішити і владнати найближчим часом. А зараз вибач мене, але я поспішаю,- промовив Арман і швидко вийшов із кабінету.

   Повернувшись в павільйон, він побачив, що Селін вже там не було. Розвернувшись,  швидкими кроками поспішив до виходу, намагаючись наздогнати її і поговорити, але вискочивши на поріг,  побачив, як вона разом з Леонардо прямує до воріт, про щось весело розмовляючи.

-Селін, тебе підвезти додому?- мило посміхаючись, запитав у неї Леонардо.

-Так, підвези будь ласка,-погодилася Селін і сіла в авто до його колишнього друга, який тепер став ворогом.

   Авто рушило з місця і зникло за поворотом. Арман не міг в це повірити. Він розумів, що Селін могла сідати в авто до іншого чоловіка, але нічого не міг з собою вдіяти –  від пекучого почуття ревності йому перехопило подих,  ревність пульсувала в його скронях і венах, відлунювалася в серці. Всередині все кипіло.

   Скочивши за кермо, він натиснув на газ і помчав назирці за автомобілем Леонардо, прослідкував як Селін вийшла з нього біля свого будинку і зайшла в дім, почекав поки в її кімнаті ввімкнулося світло.

   А потім довго стояв під її вікнами, напружено думаючи про те, як бути далі. В салоні грала пісня, кожне слово якої нагадувало йому про Селін. Перед очима, ніби кадри із кінофільму, пролітали щасливі миті їхнього кохання. А потім він дістав із кишені записку, яку адресувала йому Ніколь і довго читав, вивчаючи кожну літеру, яка була написана в ній.

   В кишені голосно заграв телефон. Поглянувши на екран, він побачив, що телефонує мама. Зітхнувши, взяв слухавку.

-Так, мамо, я слухаю  тебе,- втомлено промовив, поглядаючи на вікно кімнати Селін.

- Сину, ти де?- схвильовано прошепотіла у слухавку Шарлотта.

-Мамо, я в машині. А що ти хотіла?

-Армане, як тобі не соромно,- з докором в голосі прошепотіла вона.- Дівчина весь день тебе чекає,  а ти досі не приїхав провідати її в лікарні! Навіть не зателефонував їй!

-Мамо, у мене ще справи…

-Які ще справи, Армане?- обурилася мама.-Окрім Ніколь у тебе зараз не повинно бути ніяких справ!

-Матусю, давай поговоримо про це пізніше,- нетерпляче відповів Арман.- Я зараз зайнятий і не можу говорити.

-Це гріх, Армане! Раніше ти не був таким! Дівчина з того світу повернулася! Інший залишив би всі свої справи і відразу примчав провідати, а ти…

-Матусю, я обіцяю, що через годину приїду,- пообіцяв він і вимкнув телефон.

    Шарлотта, зітхнувши, поклала телефон до кишені і зайшла в палату, в якій лікар саме оглядав Ніколь.

-Лікарю, ну як вона?- стурбовано запитала вона, підійшовши до ліжка.

-Мадемуазель вже краще,- посміхнувся лікар, відмічаючи щось в журналі,-завтра сюди приїде поліція, щоб взяти  свідчення.

-Які свідчення?- Шарлотта злякано поглянула на лікаря своїми великими карими очима.

-Така процедура,- пояснив той,- щоб з’ясувати всі обставини, які спонукали мадемуазель Ніколь наважитися  на такий відчайдушний крок. Психіатр теж повинен завтра прийти, а потім ви зможете забрати Ніколь додому. Тож бажаю швидкого одужання!

   Шарлотта провела лікаря в коридор і повернувшись, присіла біля Ніколь на краєчок ліжка і лагідно погладила її по голові.

-Дівчинко моя, красунечко…Тобі вже краще? Не сумуй! Ти ж чула лікаря? Завтра тебе випишуть додому!

-А Арман…Де він?- тихо прошепотіла Ніколь.

-У нього термінова справа,- опустила очі Шарлотта,- він скоро приїде.

-Він дуже розсердився на мене?

-Ну що ти, мила, він не розсердився.

-Тоді де він?

- Він скоро приїде, люба, владнає свої справи і приїде,- запевнила  розгублену дівчину Шарлотта.

   Ніколь заплакавши, відвернулася від неї до стіни.

-Дівчинко моя, чому ти плачеш?- мама нахилилася до неї і обнявши, ніжно пригорнула її до себе.

-Мені зараз дуже погано,- схлипнула Ніколь,- бо я зробила дурницю, принизила і себе, і Арману зіпсувала репутацію.

-Ні, люба моя, ні! Ти просто покохала. Арман це прекрасно знає, і зовсім скоро він зрозуміє свою помилку,- намагалася її заспокоїти Шарлотта.

-Не обманюйте мене, пані Шарлотто! Арман мене не кохає і не хвилюється за мене…Навіть провідати не приїхав…

- Він приїде, обов’язково приїде!