19 частина

                             19 частина

   Арман ввімкнув душ і довго стояв, підставивши своє тіло під теплі краплі води, намагаючись заспокоїтися. Витершись великим рушником, він одягнув спортивні штани та футболку і вийшов із ванної кімнати.

   Ніколь досі сиділа у вітальні. Побачивши Армана, вона підскочила з дивана і поправивши светрик, витерла сльози.

-Пробач,- винувато промовила вона,- я так розхвилювалася і засмутилася через нашу розмову, що навіть забула про вечерю…Ти голодний? Приготувати тобі щось?

-Ні, не треба, я не голодний,- Арман пройшов на кухню і дістав із холодильника пляшку мінеральної води.- Я йду спати. Добраніч.

-Добраніч,- тихо промовила Ніколь і почекавши, поки за Арманом зачиняться двері спальні, яку вони нещодавно розділяли вдвох, швидко піднялася на другий поверх в спальню,  в якій вона тепер буде змушена спати сама.

   Впавши на широке ліжко, вона дістала з кишені телефон і зателефонувала Лео.

-Ніколь, ну як у тебе справи?- запитав той, відразу взявши слухавку, ніби чекав цього  дзвінка.

-Погано, Лео,- схлипнула Ніколь,- він відмовився від мене…Скасував весілля…Сказав, що любить ту дівчину…

-Де ти зараз?

-В домі Армана. Я вмовила його дозволити мені  пожити тут і попросила поки що нічого не говорити про скасування весілля моїм батькам. І він погодився поки що не оголошувати нікому про наш розрив заради мого батька, який і так  погано почувається через хворобу. Але я не збираюся здаватися! Поки я буду жити тут, я вигадаю  план і відшию від нього те дівчисько!

-Ніколь, я навіть не знаю що сказати тобі,- розгублено промовив Лео.- Чесно кажучи, я не думав, що він наважиться скасувати ваше весілля… Я сьогодні після зйомок відвозив  Селін додому і намагався її переконати, що вона для Армана лише чергова іграшка, яка йому незабаром набридне, і що він покине її, погравшись з нею. Я запевняв її, що він кохає  лише тебе, і що ви незабаром одружитеся…А тут така новина- весілля скасовано…

-Ти все вірно їй сказав, дякую тобі, Лео. Продовжуй і далі переконувати цю дівчину в тому, що вона- просто чергова іграшка для Армана…

    Арман весь вечір набирав номер Селін, намагаючись з нею поговорити, але у відповідь чулися короткі гудки – вона відхиляла його дзвінок. Тоді він написав їй повідомлення: «Селін, люба, я поговорив з Ніколь. Ми  з нею розриваємо заручини. Весілля не буде…Я кохаю лише тебе і хочу бути з тобою. Добраніч, кохана.»

   Дівчина прочитала повідомлення, але нічого не написала у відповідь. Арман довго не міг заснути і   рано прокинувся, радіючи новому дню і тому, що зможе поговорити з Селін на знімальному майданчику.

   Зробивши ранкові косметичні процедури, він швидко одягнувся і, взявши ключі від авто і барсетку з документами, вийшов у передпокій.

   Із кухні визирнула Ніколь.

-Доброго ранку!- посміхнулася вона.

-Доброго ранку,- тихо відповів Арман, взуваючись у коридорі.

-Ти вже йдеш? Я приготувала сніданок, може поснідаємо вдвох, як раніше? Ми ж не чужі люди…

-Дякую, але я дуже поспішаю, поснідаю пізніше,- холодно промовив Арман, відмикаючи двері.

-Я приготувала тобі каву,- Ніколь ображено поглянула на нього.

-Дякую, але я не хочу кави. Гарного тобі дня!- промовив Арман і вийшов із будинку, зачинивши за собою двері.

    Ніколь зі злістю жбурнула філіжанки з невипитою кавою у мийку і розплакалася, опустившись від розпачу на підлогу.

   Вона гірко ридала, схопившись руками за голову і розуміла, що втрачає нареченого. Через декілька хвилин вона почула як вхідні двері відчинилися і хтось зайшов у квартиру. Подумавши, що це повернувся Арман, Ніколь підхопилася із підлоги і витираючи сльози, вискочила у вітальню.

-Армане, ти повернувся?- вигукнула вона і враз замовкла, мало не збивши з ніг мадам Шарлотту, його маму.

   Шарлотта, елегантна і красива жінка років п’ятдесяти , здригнулася від несподіванки і здивовано поглянула на неї.

-Ніколь?  Ти вже приїхала? А я й не знала про це, Арман мені нічого не говорив про твій приїзд,- здивовано промовила жінка.- Тому я вирішила приїхати сюди, приготувати йому улюблені страви та прибратися в квартирі. А  виявляється,  господиня вже вдома.

-Так, я приїхала ще вчора,- витираючи сльози промовила Ніколь.

   Шарлотта, побачивши заплакане обличчя дівчини, стурбовано запитала:

-Ти плачеш? Що сталося, дівчинко? Щось із батьком?

-Ні, не з батьком.- Ніколь пройшла у вітальню, взяла в руку обручку, яку Арман залишив ввечері на столику і простягнула її  його матері.

-Що це?- здивувалася Шарлотта.

-Арман порвав зі мною,- заплакала Ніколь,- скасував весілля і відмовився від мене.

   Жінка пригорнула  її до себе, намагаючись заспокоїтися і погладила по голові.

-Заспокойся, люба! Заспокойся і розкажи мені про все, що між вами сталося! Я зараз зроблю каву і ми спокійно про все поговоримо, добре?

   Ніколь кивнула, погоджуючись. Шарлотта посадила розгублену дівчину на диван і, зробивши каву, повернулася у вітальню.

-Тільки не панікуй! Заспокойся, люба,- вона поставила філіжанки на столик і сіла поряд з Ніколь,- у стосунках таке часто буває…Певно Арман просто заплутався…Але він обов’язково повернеться до тебе, от побачиш!

-Не повернеться,- схлипуючи промовила Ніколь.

-Чому не повернеться?

-Мамо, хіба ви не знаєте Армана? Він остаточно це вирішив…

-Дівчинко, повернеться він чи ні залежить тепер лише від тебе! Якщо ти опустиш руки, то він і не повернеться! Поглянь на мене і скажи, ти справді кохаєш Армана?- Шарлотта уважно поглянула на дівчину.

-Звичайно, кохаю! А чому ви питаєте про це?- здивовано запитала Ніколь.

-Якщо кохаєш – борися за нього! Ти й досі його наречена і маєш зробити все, щоб він не накоїв дурниць! Зрозуміла мене?

-Ви боїтеся, що він піде від мене до тієї Селін?

-Боюся…Ніколь, ти повинна повернути Армана, тому не здавайся!