18

Ідея, щоб їх обох провчити у мене виникла зненацька. Тож, щоб її втілити потрібно дуже гарно зіграти роль дівчини Макара, щоб жоден із них не запідозрив, що я все знаю.

Макара я набрала після останньої пари. Я знала, що він на роботі, але схитрувала, мовляв сильно хотіла, щоб він приїхав по мене. Хлопець дуже зрадів, тому після закінчення пар, пішла до його автомобіля. Він весело посміхався.

• Ян! – почав він говорити, коли я присіла на переднє сидіння. – Зранку, ну, коли я говорив по телефону, ти не так все зрозуміла. Це було зовсім про інше дівчину, і..
• Не парся, Макаре! – посміхнулася. – Я так і зрозуміла, що це про когось іншого. Так, і мені зовсім не цікаво. Поїхали?

Він завів автомобіль і ми поїхали.

• Знаєш, що я собі подумала, - поглянула на нього і провела своєю рукою по його руці, - а чому б нам не спробувати з тобою щось? Ти мені подобаєшся, я – тобі, то можливо почнемо зустрічатися?

Макар з подивом поглянув на мене.

• Ти серйозно? – повеселішав.
• А що, ти не хочеш бути моїм хлопцем?
• Ні, ні! – почав заперечувати. – Я мрію про це ще з того часу, як побачив тебе. І дуже задоволений, що ти сама цього захотіла.

Він взяв мою руку у свою.

• Тоді, можливо зустрінемося сьогодні ввечері?
• Звичайно. Куди підемо?
• Давай візьмемо Дашу і твого друга та підемо до кафе, що у парку? Як тобі ідея?

Макар подумав.

• А для чого нам вони? – нахилився до мене, щоб поцілувати. – Краще ж піти удвох?
• Ми ж тільки починаємо зустрічатися. А вони – наші найкращі друзі, нехай порадіють за нас!
• Ок. Згода! Це ще краще!

По його обличчю читалася ейфорія. Я знала, що він задоволений тим, що нарешті отримає свій виграш, бо Єгор дізнається, що він все ж таки добився мене. Оце буде вистава, коли вони обидва обламаються!

Я зайшла до будинку і привітавшись з бабусею пішла до своєї кімнати. Набрала Дашу і сказала їй, щоб готувалася до побачення. Вона не могла зрозуміти, що відбувається.

• І ти підеш з ним на побачення? Після всього того, що він задумав?
• Так. А чому б і ні!
• Ти зовсім збожеволіла, Яно! – Кілька хвилин на мовчання. – Гаразд! Якщо, ти так вирішила, тоді до вечора.

Підійшла до шафи і почала шукати якийсь приголомшливий наряд. Добре, що у мене була дуже гарна сукня, з доволі відкритим декольте. Так, трохи коротенька, але якраз підійде для такого побачення. Я нанесла макіяж, підкрутила волосся і милувалася своїм образом біля дзеркала. Бабуся зайшла зненацька.

• Куди збираєшся? – промовила біля дверей.
• На побачення!
• З ким?

Я вагалася чи розповідати бабусі про Макара, але вирішила більше не обманювати їх.

• З Макаром!

Бабуся змінилася на обличчі. Було видно, що вона здивована.

• І коли ви почали зустрічатися? – присіла на ліжко. – Можливо, через нього ти покинула Артема?
• Ба! – присіла біля неї. – Я завжди знала, що ти мене підтримаєш у всьому. Артем зрадив мені, а я цього пробачити не можу. А Макар, - поглянула на неї, - уклав на мене парі. Я повинна з ним поквитатися.

Бабуся дивилася на мене величезними від здивування очима.

• Що він зробив? Уклав парі? Оце покидьок. Хіба так можна?
• Виявляється, що так. Отака я у вас «щаслива»! Було два кавалери – один – зрадив, інший – уклав парі.
• Донечко! – я опинилася у її обіймах. – Тільки без сліз, бо вся твоя краса опиниться у мене на плечі. Я знаю, що ти сильна і витримаєш це. Тому, вище носа!
• Я і не плачу, ба! – посміхнулася. – Мабуть, після Артема моє серце закам’яніло, я нічого не відчуваю: ні болю, ні жалю. Чому так?
• Бо ти його кохала! І тепер, коли ти зрозуміла це - підсвідомо закрилася для почуттів. Але, це мине. Головне, не впадай у відчай.
• Я намагаюся, але інколи …. Не вистачає сили і я відчуваю, що можу зірватися.

Бабуся погладила мою голову.

• Все буде гаразд, потрібен час, щоб усе це «переварити», а потім, - посміхнулася, - ти знову розквітнеш. От, побачиш! Згадаєш слова цієї старої «занози».
• Бабусечко, - поцілувала її у щоку, - дякую, що ти у мене є!
• Моя дівчинко! – погладила мене по щоці. – Ти, думаю придумала, як помститися Макару? Чи справді вирішила допомогти його виграти?
• Я поєднаю і виграш, і програш!
• Молодець! Так тримати! Покажи їм, що з такими дівчатами не жартують, а тим більше на їх ніколи не укладають парі!

Я поглянула на годинник – час збиратися. Ще раз поглянула на себе у дзеркало, попрощалася з бабусею і пішла до вітальні. Мама якраз повернулася додому, тож поцілувала її і сказала, що вечеряти не буду.

• А ти куди зібралася?
• Мамо, все потім. На мене вже чекають. Бабуся про все тобі розповість. Бувай!

Вийшла на вулицю, де на мене чекав Макар з квітами. Я підійшла ближче, він подарував мені букет і поцілував. Потім відчинив дверцята автомобіля і я присіла на переднє сидіння. Даша сиділа позаду.

• Що, поїхали? – посміхнувся Макар.

Я кивнула головою, він увімкнув голосно музику і ми помчали до кафе. Єгор чекав на нас в середині.

• Я попросив Єгора, щоб забронював нам столик. Тому, він вже чекає.
• Це добре, бо погода на вулиці була не найкращою.

Автомобіль зупинився і ми вийшли. Макар швидко взяв мене за руку, в кафешці допоміг зняти пальто і провів нас до столика, де із широкою посмішкою на нас чекав Єгор.

• Привіт, друзі! – привітався з нами.

Ми привіталися і присіли.

• Що будемо замовляти?

Макар розкрив меню і замовив для всіх каву. Він запитав у нас, чи хочемо ми щось солодке, але Даша і я відмовилися.

• Ти маєш приголомшливий вигляд, - нагнувся до мене Макар і прошепотів.