17

МАКАР

Що ж доведеться мені таки використати свій план Б. Не дуже хотілося мені це робити, але я мушу, адже програвати це не для мене. Тож, вирішив більш жорсткіше перейти до виконання свого плану. Я «перерив» усі соцмережі, щоб мені знайти хоча б якусь зачіпку на цього «мудака». Добре, що я запам’ятав його обличчя, інакше все було б набагато гірше. Він Даши дізнався, що його звуть Артем (точніше підслухав, коли вона говорила з Яною). Спочатку переглянув Янин фб, потім інстаграм і дещо накопав. Звичайно, він був у її друзях. А далі став шукати його сторінки, тільки нічого особливого там не помітив. Переглянув усі його фото і запримітив якусь кралечку. Вона зацікавила мене, почав її шукати і «бінго». Мені посміхнулася доля. Я вирішив поспілкуватися з нею і написав їй. На диво, вона відписала, як вона могла не відписати такому як я красеню. Мені потрібно було витягнути якнайбільше інформації про того Артема. Тож, почав розпитувати про нього. Вона трохи насторожилася моїми питаннями, а потім – почала писати, що він їй подобається і т.і. Що ж, вирішив допомогти їй отримати бажане. Написав, що його дівчина дуже подобається мені, тому чи не можемо ми виручити один одного. Вона погодилася, тож я їй запропонував зробити кілька фото з Артемом, а далі я зроблю все, щоб вони потрапили потрібній людині. Катя оперативно все виконала, тож до кінця тижня у мене були роздруковані фото. Залишалося тільки віддати їх Яні. Вона не хотіла зі мною спілкуватися, тож вирішив розіграти комедію з алкоголем. Добре, що батьків не було вдома, а Дашу обдурити – раз плюнути. Я знав, що їй більше не буде до кого звернутися, окрім Яни, так і сталося і мій план спрацював. Вона побачила фото, далі були соплі і залишалося лише бути завжди поряд і вуаля, вона моя. Я знаю, що це жорстоко – тільки мені байдуже, головне завдання – виграти!

ЯНА

Я вирішила не відповідати на його дзвінки. Тільки він не міг вгамуватися, тому вирішила поставити крапку у цих стосунках, бо обману я ніколи не пробачу.

Наступного дня, після еннної кількості дзвінків від нього вирішила сама зателефонувати. Знову я побачила це красиве обличчя, щиру посмішку та мої улюблені карі очі в екрані ноутбука.

• Привіт, кохана. У тебе щось трапилося? Я кілька днів не міг до тебе додзвонитися.
• Привіт! – тихо промовила. – У мене все гаразд! – сльози накопичувалася у очах, тільки я щосили їх придушувала.
• Тоді що не так? Не розумію. Це можливо через той дурний жарт Каті?

Він вважає, що я на стільки дурна, що не можу розрізнити жарт від справжнього поцілунка. Це мене обурило.

• Знаєш, що Артеме, - набралася сміливості. – Годі мені брехати, бо я все знаю щодо вас з Катею. Я бачила фото на її сторінці. Тому, думаю досить вигадувати. Просто скажи, що використав мене і я зрозумію.

Артем змінився на обличчі від моїх слів.

• Здивований, що я дізналася? Якщо хотів це тримати у секреті, потрібно було попередити свою подружку, щоб не виставляла спільні фото у соцмережі.
• Яно, вперше про це чую. Я і Катя? Я ж тобі говорив, що мені ніхто окрім тебе не потрібний.
• Годі ставити комедію, Артеме! Я тобі довірилася, думала, що і твої почуття до мене на стільки ж сильні як і мої, але дуже сильно помилялася. Тому, думаю варто все закінчити.

Я зняла його ланцюжок з шиї і викинула у смітник.

• Бажаю вам щастя! Між нами все скінчено. І не телефонуй до мене більше.

Він щось там ще говорив, тільки я більше нічого не чула. Одразу ж вимкнула ноутбук і впала на свою подушку. Так боляче мені ще ніколи не було. Я справді його кохала і вірила у наші майбутні стосунки. Але, напевне у кожної казки є своє закінчення і не завжди воно буває щасливе.

Два дні я не хотіла ні з ким розмовляти, дуже мало їла і то тільки, щоб бабуся з мамою відчепилися. Даша навідувала мене на протязі цих днів, але окрім моїх сліз вона більше нічого не бачила. Артем ще кілька разів телефонував, але я вирішила змінити номер телефону. Попросила мами купити новий стартовий пакет і того ж дня вставила його у телефон. Я хотіла раз і назавжди забути про нього, хоча мені це ніяк не вдавалося.

Це був вечір п’ятниці. Я знову лежала на своєму ліжку в цілковитій темряві. Моя депресія з новою силою поглинула мене і не хотілося зовсім нічого. З понеділка навчання,  не могла уявити як я буду його продовжувати. У вікно щось стукнуло. Я думала, можливо якась пташка вдарилася, чи комаха, але які комахи можуть літати взимку. Тільки знову пірнула у свої роздуми, як цей стук повторився. Я підійшла до вікна і помітила Макара. Він стояв під деревом з плакатом: «Чекаю на дворі». Я помахала головою, що нікуди йти не буду і закрила штору. Знову пішла до ліжка і втупилася на стіну. Раптовий стукіт у вікно привів мене до тями. Я підбігла і розкрила його. На підвіконнику помітила Макара. Швидко відчинила кватирку, бо боялася що ще звалиться.

• Ти що здурів! – поглянула на нього. – А якби злетів вниз, що було б?
• Ти ж сама не захотіла виходити, - заліз до кімнати. – Тож, вирішив ще раз спробувати потрапити до тебе цим шляхом.

Він пройшов і присів на моє ліжко. Оглянув мене з голови до ніг і похитав головою.

• Бачу, справи у тебе дійсно кепські!
• У мене все гаразд! – присіла біля нього. – Просто, я хотіла вже лягати спати, тому і маю такий вигляд.
• О 19.00? Серйозно? Недаремно Даша говорила, що у тебе дійсно депресняк. Тому, у тебе є кілька хвилин, щоб зібратися. Я веду тебе на реабілітацію!
• Я нікуди не збираюся іти! Можеш навіть не намагатися.
• Якщо ти не підеш зі мною, я знову утну якусь дурницю. Мама з бабусею вдома?

Тільки мені цього ще бракувало.

• Гаразд! Тільки ніяких клубів і кафе. Лише недовга прогулянка.