15

Я дуже чекала цього моменту. Я хотіла його всім серцем. З кожним цілунком мені хотілося, щоб він не зупинявся. Наш верхній одяг опинився на підлозі. Артем опустився і зняв мої чобітки, а потім взяв на руки і поніс до спальні. Коли ми стояли один навпроти одного він запитав.

• Я не хочу тебе змушувати це робити, якщо ти ще не готова, тільки скажи.

Хтось подумає, що бажання близькості виникло від випитого алкоголю, але це не так. Я дійсно хотіла цю людину і не важливо, що буде потім. Зараз були тільки він і я.

Я нічого не відповіла, бо у той момент усі слова були зайвими. Я зняла його светр. Він зрозумів, що я готова. І розпочалася наша палка ніч кохання. У мене до нього був лише один хлопець з яким я займалася коханням. Тільки те, що зараз відбувалося між нами і в рази не порівнювалося з попереднім. Це була ніч ніжності, палких поцілунків і солодких слів кохання.

Коли ми лежали на ліжку і дивилися один на одного, Артем прошепотів:

• Я тебе кохаю, моя королево!
• А я тебе!

Ми знову злилися у поцілунку. Він підтягнув мене до себе і я положила свою голову йому на груди. Так ми і погрузилися у міцний сон.

МАКАР

• Єгорич! – говорив з другом по телефону. – Я хотів тебе попросити перенести ще на кілька днів наш договір.
• Е, ні, друже! – засміявся у слухавку. – Договір дорожче дружби!

Блін! Що ж за ці дні, поки вона була сама мені вдалося дуже далеко зайти. Наш поцілунок, прогулянки все це вдалося мені зробити за доволі короткий час. І найголовніше, вона почала мені довіряти. Все йшло по плану, тільки час також не стояв на місці. Залишалося лише два тижні і все: пан або пропав. Я вирішив зробити їй подарунок на Різдво. Пішов до сестри, аби порадитися, що ж обрати.

• Якщо у тебе серйозні почуття до неї, тоді варто це їй показати.
• В якому розумінні?
• Купи їй якусь річ, яка б показала всю серйозність твоїх почуттів до неї.

Ніяких почуттів у мене до неї не було, лише трах…, тоді що ж їй подарувати.

• Можливо порадиш?
• Гаразд, - відповіла сестра. – Купи їй ланцюжок на руку із якимось кулоном. Ми любимо такі речі.
• А можливо на шию?

Вона трохи знітилася.

• У неї вже є.
• Від того «мудака»?

Сестра не відповіла, але я зрозумів, що саме від нього.

Тож, поїхав до крамниці і купив те, що порадила сестра: ланцюжок на руку з сердечком. Думаю, вона зрадіє.

На Різдво, після святкового сніданку попрямував одразу ж до неї. Яна не очікувала мене бачити та ще й з подарунком. Зрозуміло, що вона не захоче його взяти. Але я пішов на хитрість і все ж таки «втюхав» їй його. Ще й встиг знімок зробити. Так, я вирішив мати запасний план. Тільки, якщо вона зірветься з ключка, то інший план – буде брудніший. Ввечері я думав, що отримаю бонус і вона буде зі мною. Приготував Єгора до поразки, коли запросив до нічного клубу всю компанію, обігрував Яну, вдаючи що ми з нею майже пара. Але, знову все пішло не так. Вона мене обманула! Знову пошила в дурні. Тому, я напився! Чого бракує тій дівці? Коли вона не повернулася, друзі почали кепкувати з мене, а особливо Єгор.

• Що, знову зірвалася рибка з гачка? – сміявся мені в обличчя. – Пакуємо хлопці речі! Буковель чекає на нас!
• Хах, хах! – перекривив. – І не мрійте!

Я випив ще кілька склянок віскі і сердитий вийшов на поріг. Дістав цигарку, хоча не палив, та сьогодні потрібно було  вирішував, що робити далі.

• Я ж тебе знайду! – шипів від злості. Почав набирати її номер телефону, тільки вона постійно скидала, засранка! І ось, через кілька хвилин вона набрала. Мені хотілося послати її і більше ніколи не згадувати, але ж парі.

Яна сказала, що поїхала додому. Що ж перевіримо?

За кермо не сідав, викликав таксі і поїхав до її будинку. Ледве вийшов з машини і став навпроти її вікна. Спочатку зліпив сніжку і кинув у вікно, промахнувся і потрапив не туди, далі ще раз – знову промах. Вирішив погукати її.

• Яно! – спочатку тихіше, - Яно! – додав голосу.

Тільки ні світла у її кімнаті, ні її самої не було. Я розізлився і закричав на весь голос. Одразу ж в будинку загорілося світло. Я був задоволений, що нарешті вона почула. Тільки вийшла не Яна, а Ольга Іванівна.

• Це хто тут розкричався? – стала у дверях. - Макаре, це ти?
• Так, Ольго Іванівно! – покланявся. – Це я! Покличте, будь ласка Яну?
• Ти п’яний? – поглянула на мене. – Макаре, краще іди додому. Завтра прийдеш.
• Я не хочу завтра, мені потрібно її побачити вже сьогодні, зараз!
• Її ще немає. Тому, вибач, іди додому!
• От клята брехуха! – вигукнув зі злості.
• Не зрозуміла?
• Що тут не зрозумілого? – почав сміятися. – Ваша донечка, блін, клята брехуха!
• Макаре, що ти собі дозволяєш?
• Та пішли ви всі! – крикнув і пішов додому.

Ледве дістався будинку. До своєї кімнати навіть не йшов, впав у вітальні на диван і заснув. Ми ще поквитаємося з тобою!

ЯНА

У Артема завібрував телефон. Прокидатися зовсім не хотілося, тому я натягнула ковдру вище на плечі і знову заплющила очі. Артем відімкнув телефон і притулився до мене. Відкрила одне око і побачила, як він спостерігає за мною.

• Щось трапилося? – позіхнула. – Час прокидатися?

Він відкинув локон  з мого обличчя і посміхнувся.

• Ще трішки можеш поспати, - прошепотів, - я не можу намилуватися тобою. Ти дуже гарна!
• Не сміши мене, гаразд! – засміялася, - я знаю, як виглядаю зранку і це просто кошмар.
• Навпаки, краса! Ти в цей момент- справжня!

Артем поцілував мене і притягнув у свої обійми. Я знову задрімала. Сон був настільки сильним, що не почула як він пішов. Прокинулася, лише коли Артем мене розбудив.

• Мила, час прокидатися! – поцілував мене в оголене плече.
• Котра година?
• 10.00.
• Дійсно, час повертатися. Тобі ж на літак потрібно встигнути!