8

Макар

• Як там у тебе справи із звабленням тієї кралечки? – запитав Єгор. – Чи, можливо, мені вже час бронювати квитки до Буковелю?
• І не мрій! – розлютився.

Мені не хотілося ділитися подробицями цієї справи з Єгором. Я хоч і вважав його своїм другом, але розповідати про свій план не збирався. Остання зустріч з Яною дала мені можливість зрозуміти, що вона не така проста дівчина, як я собі уявляв. Тож, коли отримав «відкоша» в котрий раз від неї, вирішив змінити план. Я дав їй тиждень на роздуми, і коли зрозумів, що вона нічого не вирішила, бо навіть не приходила до Дарини, ввечері пішов прогулятися. Підійшов ближче до її будинку і помітив машину того «мудака». Я заховався за огорожу і спостерігав, що відбувалося. Вони стояли з ним біля автомобіля і розмовляли.

• Молодець, - аж заздрість взяла, - подумав про дівчину, щоб не замерзла. Я б до такого не додумався б.

Вони пили щось з стаканчиків. Думаю, це був гарячий напій. Потім, раптом сіли до машини і поїхали. А я тим часом, підійшов до її будинку. Помітив, що вікно у її кімнату знаходилося біля розлогого дерева. Тож, вирішив їй зробити сюрприз. Ледве забрався по слизькій корі, але все ж дістався до цілі. Кватирка, на щастя була не зачинена повністю, тож легенько прочинив її і опинився у  кімнаті. Спочатку роздивився навколо, а потім вирішив лягти на ліжко і почекати. Тільки чекання виявилося майже вічністю. Їх довго не було, тож я трішки задрімав. Прокинувся, коли почув як за вікном зупинився автомобіль. Встав з ліжка і підійшов, щоб побачити їх. Мене дуже розізлило, що він її цілував, це ще більше прив’яже її до нього. Вона побігла до будинку, тож я швиденько зняв кофту і приліг. Гарненький буде сюрприз! Коли Яна зайшла, вона не очікувала мене тут побачити. Мій план повільно працював. Вона щось там кричала, говорила якісь непотрібні фрази, але все було проти неї, а особливо, коли вона вирішила провести мене через вхідні двері. У мене одразу ж виник план, щоб нас побачив хтось з її рідних. Янина сім’я дуже правильна, і коли мама дізнається, що вона зустрічається з двома хлопцями одразу змусить її вибрати когось одного. А кого ж вона обере, якщо Ольга Іванівна побачить, мене у своєму будинку, та ще й вночі? Ось я і посковзнувся на килимі, щоб розбудити когось. Ви б бачили їхні обличчя! Мене це навіть насмішило. Але на війні всі кроки, які ведуть до перемоги – найкращі. У цій ситуації не сподобалося тільки те, що вона закрила перед носом двері, коли проводила до виходу. Це мене розлютило. Але, нічого. Потрібно ще трішки потерпіти і машина Єгора у мене в руках. Тож, задоволений пішов додому.

Найбільше сподобався наступний день. Коли я рятував Яну, як вона послизнулася. Я знав, що бруківка дуже слизька і коли помітив її повільну ходу зрозумів, потрібно діяти.

Як ж вона пручалась! Не хотіла, щоб я їй допоміг! А мені це було в кайф! Люблю приборкувати норовливих! А ще більше подобалося відчувати її тепло при обіймах. Це приносило неабияке задоволення. Чорт! Я постійно думаю про неї!

• Слухай, друже, - посміхнувся Єгор, коли ми увійшли до кафе., - а ти часом не почав у неї закохуватися?

Я засміявся.

• Твоя машина мене більше приваблює, ніж Яна, тому – не думаю.

Я все продумував до дрібниці. Навіть той момент, коли мене Дарина змусила вийти з кухні, щоб поговорити наодинці з Яною.  Я вийшов, але чув все, про що вони розповідали. Тож, був в курсі всіх їхніх справ. І ця вечірка, на яку запросила сестру Яна, якраз була мені на руку.

Ми попили з Єгором кави і пішли по справах. Його автомобіль заблимав фарами і я на мить уявив, як буду ним керувати. Тільки трішки згодом…

Яна

Ще з дитинства думала, що моя мама найкраща. Вона завжди мене розуміла, підтримувала, навіть у найтяжчі моменти, була поряд. Я взяла собі за мету нічого не приховувати від неї. І навіть сьогодні, коли прийшла від Дарини вирішила їй все розповісти.

• Мам! - голосно промовила, коли увійшла до будинку, - я вдома.

Тільки ніхто мені не відповів. Я пішла на кухню – тихо, до вітальні – знову тихо. Не зрозуміла! А де ж бабуся? Я почала хвилюватися і набрала номер мами.

• Алло, мамо, де ви? Я прийшла додому, а нікого немає. Щось трапилося?
• Все добре, доню! Ми з бабусею поїхали на ринок, тож скоро будемо.

На душі одразу ж стало легко. Я хвилювалася, бо останнім часом здоров’я бабусі трішки погіршилося. Не дуже хотілося її втрачати, бо вона наша сім’я.

• Що ж, - пройшла до своєї кімнати, - поки нікого не має можна трішки поспати.

До вечірки ще було кілька годин. Я впала на ліжко і погрузилася у міцний сон. Тільки заснула, як задзвонив телефон. Не хотілося ні з ким розмовляти, тому скинула дзвінок і далі заснула.

• Доню, - мама розбудила мене.

Я потерла очі і поглянула на неї.

• Ти так міцно спала, що я ледве тебе розбудила.
• Серйозно? – позіхнула. – А котра година?
• 17.00

Я потягнулася на ліжку і посміхнулася.

• До тебе телефонувала Дарина, - продовжила розмову мама. – Вона не могла до тебе додзвонитися, тож набрала мене. Зателефонуй їй.
• Добре.