5

У житті нічого не стається випадково. Хоча говорять, що зустрілися випадково, побачилися випадково і т.д. Я думаю, що все підпорядковується вищим силам, які регулюють всі обставини у нашому житті. Те, що зараз відбувалося зі мною теж чийсь хитрий задум. Звичайна дівчина, яка ніколи не думала про велике кохання, тепер з надією чекає зустрічі з ним. Хіба це не дивно?

Я не могла дочекатися вечора. Підготовка до екзамену була на низькому рівні, але мені було байдуже. Я прагнула зустрічі з ним. Хтось скаже, що не можуть почуття виникнути після першого дня знайомства, а я скажу, можуть, ще й дуже можуть. Зустріч із ним стала для мене немов ковток повітря, такого спраглого і жаданого. Я майже нічого не знала про нього, але це мене не лякало, бо відчувала, що це саме та людина, яка мені на даний час потрібна.

• Мам, - гукнула зі своєї кімнати, - підійди, будь ласка до мене.

Я не знала, що краще одягнути на побачення з Артемом. Тому, вирішила попросити маму про допомогу. Знаю, що зараз буде більше запитань, ніж допомоги, але мені потрібна була порада. Мами довго не було, проте бабуся вже була тут як тут.

• Яночко, - присіла вона на ліжку, - ти кудись збираєшся?
• Бабусю, - поглянула на неї, - у мене сьогодні запланована зустріч з… Дариною, - збрехала, - що мені одягнути? Змушена була питати поради у бабусі, бо час на стільки «піджимав», що не знала чи встигну зібратися.
• До Дарини, кажеш – встала бабуся і підійшла до шафи. Так, як я вже говорила, що бабця експерт у всьому, вона знову  вирішила мене виручити. – Думаю, що для такої зустрічі підійде ось це.

Вона витягнула з шафи теплу толстовку і спортивні штани. Що ж робити? Якщо скажу, що це не годиться, вона одразу ж щось запідозрить. Тому, подякувала за допомогу і вирішила все зробити сама. Я одягнула темні джинси та білу блузу, адже не знала, куди ми підемо. Нанесла легкий макіяж і равликом згорнула волосся, залишаючи декілька пасм. Поглянула в дзеркало, норм. Артем повинен був приїхати о 19.00, тому я його чекала і дивилася у вікно. Бабуся спостерігала за мною. Я знала, що вона щось запідозрила.

• Дарину чекаєш? – запитала.
• Так, ми маємо зустрітися біля будинку.
• Ага, - похитала головою вона.

Поки ми розмовляли з бабцею, у двері подзвонили.

• Яно, - гукнула мама, - до тебе прийшли.

Я нікого, окрім Артема не чекала, тому цей гість для мене був загадкою. Бабуся пішла до своєї кімнати, я ж повільно спустилася вниз. У вітальні нікого не було і тут я почула голоси, які лунали з кухні.

Я підійшла ближче до дверей і побачила…. Макара. Він весело щось обговорював з мамою і вони удвох сміялися.

• Привіт, - я зайшла до кухні і схрестила руки на грудях. – Ти щось хотів?

Він одразу ж встав з-за столу і підійшов до мене.

• Привіт ще раз, - оглянув мене з голови до ніг, - нічого собі, яка красуня!

Я закотила очі.

• У мене немає часу на люб’язності, - натякнула, - говори швидше, що хотів і я піду.

У нашу розмову втрутилася мама.

• Доню, - підійшла до нас, - я піду, а ви порозмовляйте. Яночко, будь люб’язнішою з гостем, – натякнула.

Мама вийшла з кухні і ми залишилися наодинці. Макар підійшов ще ближче до мене.

• Я змушений був прийти до тебе додому, хоч ти цього і не хотіла.

Його руки опинилися на мої і він повільно водив пальцем по верхній кисті руки.

• Макаре, - зупинила його, - я тебе не розумію, що відбувається?
• Що саме відбувається? – знову почав проводити ті ж маніпуляції, - ти ще не зрозуміла?
• Що я мала розуміти? – пильно поглянула на нього. Його очі якось дивно засвітилися і він нагнувся до мене, щоб поцілувати. Я ж швидко відвернулася.

Це йому не сподобалося і він прошепотів мені на вухо.

• Дурненька, ти мені дуже подобаєшся, - торкнувся кінчиком носа мого вуха, - я б хотів…

Легкий холодок пробігся по моєму тілу. Я немов зачарована стояла і чекала чогось. Він повільно провів рукою по моїй шиї.

• Макаре, - зупинила його, - вибач, але….
• Ш-ш-ш-, легенько затулив пальцем мої губи, - я не хочу нічого слухати. Просто, дай мені шанс.

Я почула, як за вікном зупинився автомобіль. Мій погляд одразу втупився у вікно. Машина Артема зупинилася біля будинку і я нервово відійшла від нього.

• От, значить до кого ти зібралася, - потер обличчя рукою Макар, - а я як бовдур…

Він нервово вийшов з будинку, голосно гримнувши дверима.  Я помітила як він підійшов до машини Артема і грізно поглянув на нього. Мама вийшла на шум і подивилася на мене.

• Вибач, мамо, - почала накидати на себе пальто, - я потім тобі все поясню, бо поспішаю.
• Куди? – йшла за мною мама.
• Завтра, все завтра….
• Одні загадки, - пробурмотіла мама.