1

Ось і закінчувався перший семестр. Здавалося, тільки щойно сіли за столи в аудиторії, цікаві лекції змінювалися одна за одною (це я говорю про себе, бо для решти було все навпаки) і нові знання рікою лилися в мою голову. Це мені подобалося, адже я розуміла, що без хороших знань умілому хірургу ніяк. Тому, намагалася немов губка всмоктувати нові знання. Дарина ж навпаки, вирішила знову розпочати пошук нової пасії. В минулому році, вона зустрічалася з Олегом: хороший хлопець, активіст, відмінник, але дуже любив гарненьких дівчат. Тому, їхній роман тривав лише місяць і Олег….зрадив Даринці. Звісно були сльози, образи і т.і, але, що мені найбільше подобалося у подрузі – це вміння швидко забувати образи і крокувати вперед. На її прикладі таких «ідеальних» стосунків, я переконувалася, що кохання і я - речі не сумісні, тому і намагалася триматися осторонь таких перепетій долі. А вона ж, навпаки хотіла знайти того єдиного і щоб було як у її улюбленій мелодрамі «Сутінки» раз і назавжди. Ох і мрійниця!

     Продзвенів дзвінок і покликав всіх студентів на перерву. У мене це була остання пара, тому зібрала речі і чекала у холі на подругу. Високу блондинку з довгими ногами було важко не помітити.

• Що, до мене? – защебетала Дарина і взяла мене під руку. На її обличчі, я помітила, щось загадкове. Ми попрямували вперед.
• «Колись», - не стрималася я, - що сталося?

З дитинства знала, що Дарина не могла нічого приховувати.

• Когось зустріла по дорозі, чи що? – дуже вже хотілося дізнатися, що такого сталося у подруги.
• Від тебе нічого не приховаєш, - радісно промовила Дарина. – Сьогодні ввечері у мене побачення.
• Що? – зупинилася я і поглянула на подругу. – Де? З ким? Не зрозуміла?!

Ми сповільнили ходу і подруга прошепотіла мені під вухо.

• Його звуть Антон і він не з університету.
• Ого, і де ж ти його відкопала? – не могла стримати емоцій. Де вона їх відшукує?
• Інтернет! – радісно промовила Дарина.
• Так! Зрозуміло! На світі стало мало хлопців і ти вирішила скористатися послугами онлайн. Ти, що? Хочеш ще якогось маніяка підчепити, агов, де твої мізки?
• Яночко! – ми зупинилися і вона поглянула на мене. – Ти ж знаєш, що мізки у нашій компанії – це ти. І тому….
• Краще не продовжуй, бо мені вже страшно! – я затулила вуха і не хотіла цього чути, бо зрозуміла до чого мене підготовлює Дарина.

Дівчина забрала мої руки від вух і промовила:

• Ти все правильно зрозуміла, - посміхнулася вона – сьогодні ввечері нічого не плануй, бо ти ідеш зі мною на побачення.
• Побачення утрьох? Ти, що геть сказилася? Такого від тебе я точно не очікувала.

Я розлютилася і попрямувала вперед. Оце так сюрприз від подруги! Побачення утрьох! Дарина мене наздогнала.

• Ти, що здуріла, Яно! – зупинила мене. – Яке ще побачення утрьох! Антон прийде з другом. Я ж не настільки легковажна, щоб ходити на такі побачення сама. Так і тобі треба ж розвіятися. Бо від своїх підручників, дуже швидко можна потрапити у божевільню. То як, складеш мені компанію? Будь ласочка…

Можливо подруга має рацію. Так і думаюча голова їй дуже потрібна, бо раптом Антон на першому побаченні буде багато собі дозволяти.

• Ну, добре. Але, у мене будуть свої умови.
• Я згідна! – затупотіла підборами Дарина.
• Ти ж навіть не дослухала які! – посміхнулася.
• Мені байдуже! Головне, що ти погодилася.
• Значить, так. По – перше, ніяких усамітнень з кавалером, бо я не дуже хочу залишатися з його другом наодинці, а по – друге – ми йдемо додому тоді, коли я скажу.
• Гаразд, Яночко! Я на все готова.
• Тоді, можливо хоч покажеш фото свого кавалера?
• Ок, - промовила подруга і ввімкнула телефон. – Ось він, мій Антончик. Поглянь, який красень! – притулила телефон до серця Дарина.

Я відібрала у неї телефон і поглянула на фото. Дійсно, з екрану телефона на нас дивився симпатичний блондин з блакитними очима. Мила посмішка надавала хлопцю якогось магічного шарму.

• Сподіваюсь, що і в житті він виявиться таким, як на фото , - з загадковістю промовила.
• Ох, Яно, ти як завжди у всьому шукаєш якийсь злий задум. Все буде добре, ось побачиш. І Антон у реальному житті виявиться ще кращим. Я це відчуваю.
• Сподіваюсь, що все буде так, як ти кажеш. Не хочу знову чути твоє щоденне ридання, як це було з Олегом.
• Все, їдемо до мене, а там поговоримо, що сьогодні одягнемо.

Подруга потерла руки, бо вже знала, що на побачення потрібно одягнутися суперово. У мене ж були зовсім інші плани.

Ми попрямували на вихід.  Цікаво дізнатися, що ж вийде з такої авантюри.

   До Дарини я не пішла, а одразу ж поїхала додому. Ми домовилися зустрітися на нашому місці о 19.00. Даринка хвилювалася, та ще більше у мене виникали переживання. А що, якщо Антон не виявиться таким як є на фото? Або ще гірше, буде якимось маніяком. Ввечері про все дізнаємося!