11.

На цей день у нас був призначений спільний сеанс, що мене дуже тішило. Сеанси з Бешкетником були для мене… Якимись домашніми, чи як це назвати? Тому останнім часом я майже скучила за ними, а їх, як на злість, вже довгенько не випадало.

Сьогодні ж, нарешті, наші імена зустрілися в розкладі, та й погода була чудова, тому я думала, що після роботи ми можемо разом здати напрацьовану енергію, а потім ще десь прогулятись, як ми іноді робили.

Тим більш дивним здався мені настрій Бешкетника.

Він був якийсь… Замислений, чи що? Коли я почала покривати легкими поцілунками його обличчя, спіймав мене за руки і м’яко відсторонив.

- Слухай, може, - якось невпевнено почав він, - перенесемо сеанс?

Це зрідка дозволялося робити, бо генератори теж іноді хворіють або можуть взяти відгул, але Бешкетник не виглядав хворим. А в мене, чесно кажучи, закінчувались вільні мей – після того, як мені порізали зарплатню, з ними взагалі стало досить туго.

- Тобі погано? – співчутливо поцікавилася я, зазираючи йому в очі.

- Не в цьому справа, - він хитнув головою, опустивши погляд.

Між його брів пролягла зморшка, що говорила мені про якусь внутрішню боротьбу.

- То в чому тоді? – я обійняла його за шию, торкаючись своїм лобом його. – Ти не в настрої? Налаштувати тебе? – грайливо посміхнулася я.

- З тобою не можна бути не в настрої, - віджартувався він, притискаючи мої стегна до своїх.

- Що ж тоді?..

- Нічого, - темні очі рішуче подивилися на мене – здається, внутрішня боротьба закінчилася на мою користь. – Зробімо це, - і він поцілував мене так наполегливо і пристрасно, ніби робить це останній раз.

І цей раз дійсно був особливим. Бешкетник не поспішав. Був уважний. В процесі розглядав мене так, ніби бачить вперше. Або хоче запам’ятати.

- Нику, - запитала я в певний момент, починаючи щось підозрювати, – все гаразд?

- Все добре, Ясочко, - відповів він, граючись з моїм волоссям.

В цей момент ми сиділи обличчям один до одного, я була зверху, обіймала його стегна своїми, насолоджуючись його міцним тілом. Відчуваючи, що наближається розв’язка, я сама взяла наші руки, переплела пальцями і розвела в сторони.

Краєм ока побачила, як різнокольорова димка під стелею, яка, до речі, сьогодні мала переважно жовті і фіолетові кольори, розділилася на чіткі фрагменти… Я ще подумала, що вже бачила таке, але не встигла згадати, де саме, коли…

Це відчувається зовсім інакше, коли відбувається з тобою. Моє тіло на мить так переповнилося енергією, що, здавалося, зараз просто вибухне. Але це відчуття не приносило дискомфорту, навпаки, воно було приємне. Ніби тебе переповнює радість, бадьорість та сила одночасно. Це було таке відчуття, ніби зараз, в цей момент ти можеш все…

Я все зрозуміла одразу, навіть не дивлячись на браслети.

- Нику?..

- Саме так, Ясочко.

На мить він ковзнув поглядом по моєму браслетові, наповненому енергією, а потім зітхнув, підхопив мене і відсадив з такою легкістю, ніби я взагалі нічого не важила.

Я продовжувала сидіти на ліжку і мене переповнювали емоції. Зсередини розривала штучна радість, яку приносила енергія, але при цьому ж її накривав відчай. Я схопилася за голову.

- Ні, я не можу втратити ще й тебе!

Бешкетник стояв до мене спиною і одягався.

- Насправді, краще було б повідомити одразу, - сказав він, застібаючи рукав власної сорочки, - бо чим пізніше, тим гірші наслідки. Це було б безпечніше… Для тебе.

- Ні і ще раз ні! – вперто повторила я, підповзла до краю ліжка, розвернула його до себе. - Нику, йди до Ляльки! Вона тобі винна!

Від взяв моє обличчя в долоні:

- Ти впевнена? В тебе вже є один штраф, тому для тебе ризик більший. Я зроблю, як ти вирішиш.

- Я не можу тебе втратити, - вперто повторила я.

- Я повернусь за годину-півтори, - кивнув він.