Глава 9

Вранці прокинулася навіть до будильника. Майже сьома ранку. На душі була якась незрозуміла тривога. Марсік солодко спав, звернувшись калачиком у своєму улюбленому кріслі. І, здається, похропував.

Вставши з ліжка, потягуючись, пройшла на кухню та включила чайник. Ранок починається не з кави – напевно ця фраза відома кожному керівнику, адже на кухонному столику я влаштувала свій ноутбук й вже зайшла у робочу СРМ-систему.

Зробила собі каву та бутерброд з сиром й занурилася у звіти. Наближався кінець року. Треба не лише підвести підсумки, але й спланувати наступний рік. Тож роботи було багато. І я сподівалася, що це допоможе відволіктися від сумних думок.

Погода геть зіпсувалася. Йшов проливний дощ та ще й здійнявся сильний вітер. Навіть виникла думка попрацювати з дому, але в офіс все одно доведеться заїхати бодай на кілька годин.

На смачні запахи прийшов й кіт. Марсік потерся об мої ноги, сів на задні лапки й коротко мявкнув.

Я схопилася та відкрила шафку, де звичайно зберігався його корм. Але там було порожньо. Дивно. Як я забула про улюбленця!

- Вибач, руденький, але сьогодні на сніданок молоко, - глянула на кота та налила йому в мисочку трошки молочка. Дістала з холодильника сосиску та теж її покришила. Давно в мене такого не було.

Я повернулася за ноутбук й відкрила сервіс доставки. Треба замовити корм, а то є ймовірність, що в магазині знову про нього забуду. Я швидко оформила замовлення та навіть одразу сплатила. Вже за кілька хвилин на вайбер прислали повідомлення з підтвердженням та обіцяли доставити протягом години. Перевіримо, як працюють наші клієнти. Я навмисно обрала саме тут службу, де працював Олександр. Хлопців підтримати.

Я поринула з головою в роботу. Зраділа, що тираж для готелю за ніч все ж таки надрукували та вже пакують для відправлення замовнику. Але показники охватів в Інстаграм мене геть не радували. І що не так – я поки не могла зрозуміти.

Я глянула на годинник. Майже дев’ята. Не помітила, як пролетів час. Перевірила месенджери. І від Олександра знову нічого.

- «Доброго ранку», - нарешті написала йому. – «Як ви?»

В цей час у двері подзвонили – приїхало моє замовлення.

- Доброго ранку, - посміхнувся кур’єр.

- Доброго ранку. Дякую, - я прийняла великий пакет замовленого сухого корму та кульок з баночками кошачого паштету.

- І ще бонус за перше замовлення, - він простягнув мені коробочку з тістечком.

- Ой, як приємно! Дуже дякую вам.

- Гарного дня! – побажав мені хлопець.

- Навзаєм!

- Марсік! Твої смаколикі приїхали! – я повернулася на кухню.

Телефон завібрував. Я кинула на підлогу пакети та схопила трубку. «Олександр» - висвітилося на екрані.

- Алло, - миттю відповіла я, відчуваючи як заколотилося моє серце.

- Вітаю, - почула в слухавці його голос. Він  був стомленим та сумним. Так мені здалося, принаймні.

- Привіт, - просто відповіла я.

- У мене все гаразд, - нарешті відповів Олександр.

- Я рада це чути. У мене теж все в порядку.

- Я побачив у звіті доставки ваш телефон. Вам сподобалася якість та швидкість роботи кур’єра? – діловим тоном поцікавився він.

- Так. Все дуже добре. Я забула про свого котика і ваш кур’єр врятував його від голодної смерті, - посміхнулася.

- Радий, що так.

- До речі, а ви гарно придумали з подарунками за перше замовлення. Молодці. Сьогодні зробимо відгук про ваш сервіс.

- Так, всі наші клієнти отримають бонуси, не лише за перше замовлення. Ми зараз розробляємо систему лояльності.

- Рада це чути. Якщо будуть питання, то звертайтеся. Я допоможу.

- Щиро вам вдячний.

- Пусте.

- Вибачте, маю йти. Сьогодні важкий день…

- Я все розумію, звісно. Теж збираюся в офіс.

- Тоді вдалого дня! – побажав Олександр і відключився.

- І тобі теж, - вже подумки додала я. І хоч я зраділа його дзвінку, щось в його поведінці мене насторожувало. Я перевірила вайбер. У відповідь на моє повідомлення він прислав лише два стікера: «Доброго ранку» і трояндочку.

Зітхнувши, я розклала корм у шафці, трохи насипала в миску, щоб Марс міг підкріпитися, поки я на роботі, швидко зібралася та поїхала в офіс.

***

Олександр.

У Рити вже добу тримається височенна температура. Нурофен допомагає лише на короткий час. В неї мало сил і зовсім немає апетиту. Сьогодні ще глухий кашель не давав їй спати цілу ніч. Я геть втомився, адже сам не спав майже добу. А ще треба якось працювати, ще й мама моя, як спеціально, поїхала. Вони з подругою купили гарячий тур до Єгипту. Доньку залишити немає з ким. Тож, відпросився з роботи, домовившись про віддалений режим. Я постійно сиджу біля ліжка Рити. На її столику, де зазвичай розкидані зошити та підручники, зараз купа ліків та термометр.