Розділ 12

Розділ 12

          Ді-джей змінив трек і по залу прокотилися ніжні акорди повільної композиції Hurts «Stay». На танцмайданчику одразу порідшало людей, звільняючи місце для пар. Мій «мачо» не мав наміру йти й за декілька секунд він, міцно обійнявши, повів мене в танці.

          Сексуальні рухи ще більше розбурхували полум’я бажання, яке й так вже не на жарт розгорілося між нами. Пристрасть вирувала всередині наших збуджених тіл. Я перебувала в вкрай чуттєвому полоні, в який добровільно сама й здалася. Гарячі дотики, збуджені подихи, млосні погляди. Наш повільний танець був яскравим підтвердженням теорії, що танець – це вертикальний прояв горизонтальних бажань.

          – Я божеволію від тебе, – гарячий подих обпік шкіру на шиї.

          Мій спокусник без вагань і роздумів заволодів моїми вустами. Палкий поцілунок зруйнував всі заборони й кров забурлила в жилах, розносячи ними нестримне сексуальне бажання. Він пристрасно смакував мої губи, пестив їх, упивався ними. Навколо все перестало існувати, а я втрачала контроль над ситуацією.

          – Йдемо на бар. Пити хочу страшенно! – важко дихаючи, запропонувала я Арсену, коли танець скінчився. Він взяв мене за руку і протиснувшись крізь натовп, що знову заполонив простір навколо нас, попрямував в бік стійки бару.

          Потрібно вгамуватися! Заспокоїти розгарячілу кров. Я ще й досі перебувала під враженням від поцілунку і не заперечувала, щоб його повторити. Арсен – гарячий молодий чоловік, поруч з ним я забуваю про все і навіть не думаю про Ярослава. Ну, от! І навіщо я про нього згадала?!

          – Тримай, красуне, – мій новий знайомий простягнув келих з Мартіні і спокусливо усміхнувся. Рука по–хазяйські лягла мені на талію. Його дії аж ніяк не збентежили мене. А от моя власна реакція дещо здивувала. Раніше я б обурилася на таке нахабство. Сьогодні ж все було навпаки.

          Він вабив, притягував до себе невидимою ниткою. Мені не хотілось приборкувати  пристрасть, яка пекучим перцем чилі свербіла в кожній клітинці. І тепер, скуштувавши її, я бажала насолоджуватися нею знову й знову.

          – Дякую, сонце, – мило усміхаючись, промовила я, фліртуючи. Я задоволено смакувала легкий алкогольний напій, пускаючи очима бісики об’єкту своєї симпатії.

          На сцені вже з’явилися учасники гурту і розпочався виступ «Скрябіна». Почулися заслухані мною акорди пісні «Говорили і курили». Якщо б існував пристрій, який вимірював радість, мої б показники, скоріш за все, перевищували б усі допустимі межі.

          Я не поспішала обривати бесіду з Арсеном. Мені було цікаво з ним. Ми безтурботно спілкувалися, жартували й помітно фліртували. Час минав, лунала композиція за композицією, а ми все ніяк не могли відірватися одне від одного.

          – Вибач, я покину тебе на трішки. Вийду на перекур, – він подарував мені свою чарівну усмішку і відійшов.

          Цікаво, а де ж Яринка? В розмовах зі своїм залицяльником я геть про неї забула. Треба відшукати її. Мені не одразу вдалося це зробити. Здалося, що сьогодні в клубі зібралися тусовщики з усієї області. Зрештою я помітила її яскраво–рожеву футболку, яка замайоріла праворуч від сцени. Вона веселилась в компанії Дімки. Він крутився поруч неї і мені не озброєним оком було видно, що йому подобається його одногрупниця. Зі сторони все видніше. Принаймні, я це чітко побачила. Невже, і наша з Арсеном зацікавленість одне одним настільки помітна?

          Легкий дотик за плече змусив мене озирнутися. Я гадала, що мій «мачо» вдосталь накурився і вже повернувся. Та натомість поруч стояв Ярослав.

          – Ти що тут робиш? – Це було перше, що прийшло в голову. Хоча мене абсолютно не цікавило з якого дива він тут опинився.

          – Тебе шукаю, – спокійно промовив Славко.

          Його погляд швидко ковзнув по фігурі. Я задоволено всміхнулась – помітила, що йому сподобався мій вигляд.

          – Ну, знайшов. Поздоровляю, – із сарказмом мовила я.

          – Зорю, нам треба поговорити.

          – Нам? – перепитала я. – Ти впевнений?

          – Гаразд, тоді я буду говорити. Просто вислухай мене. Будь ласка.

          Ярослав підійшов і взяв мої руки у свої. Ніжно і лагідно. Від цього незначного дотику мене наче струмом пройняло. Наші погляди зустрілися і в грудях шалено заклекотіло серденько. Я не могла зрозуміти, чому в мене така бурхлива реакція на Славка. Це було щось геть інше, ніж я відчувала до Арсена, якого жадало моє тіло. Між мною і моїм новим знайомим вирувала шалена пристрасть помножена на сто в шістнадцятій степені. Ярослав же ж був частинкою моєї душі. Я відчувала його серцем, і ніяка хіть, яка нещодавно панувала всередині, не змогла заглушити ці почуття.