Розділ 11

Розділ 11

          Додому я добралася на таксі. Не було бажання ні говорити, ні бачити Ярослава. Він тричі телефонував, але я навмисно ігнорувала його дзвінки.

          Спокою не давали думки про те, що у нього є дівчина. Потрібно відволіктися, зосередитись на чомусь іншому, щоб не звертати уваги на них. Спробую зацікавити себе фільмом.

          Я давно хотіла подивитися третю частину саги «Сутінок». Відшукавши в Інтернеті сайт, я ввімкнула фільм. Мене вистачило на п’ятнадцять хвилин. Зрозумівши, що навіть не слухаю діалогів акторів, я вимкнула відеоплеєр. Я все так само прокручувала в голові події, що відбулися на ковзанці. Як вгамувати вихор в голові і припинити думати про Ярослава?

          Можливо, музика відволіче мене? Натиснувши кнопку «Play» на телефоні, я одягнула навушники і поринула в знайомі мотиви пісень «Скрябіна». Я з нетерпінням чекаю на завтрашній день, щоб побачити виступ улюбленого гурту на власні очі. Роздуми про омріяну подію допомогли розслабитися. Сон зморив мене, огортаючи свідомість невидимою хмарою спокою. В навушниках тихо лунали мелодійні акорди, заколисуючи й заспокоюючи мене.

          Зранку я прокинулася від аромату свіжоспечених млинців. Не можливо спати, коли твої рецептори подразнює спокусливий запах їжі.

          «Якби я була зомбі, то єдине, що б мене приваблювало – це млинці, а не мізки» – подумала я і пошкандибала до кухні.

          – Доброго ранку, – мовила я і плюхнулася на стілець. Я майже не жуючи проковтнула першого млинця і взялася за другий. – Боже, яка смакота!

          – Доброго ранку, сонько! – весело промовила мама, спостерігаючи як я поглинаю її кулінарні шедеври. – Чаю або кави собі зроби. Пакуєш за обидві щоки, боюся щоб ти не вдавилася.

          – Угу, – єдине, що вдалося мені з себе видушити.

          Чай до млинців – це саме те, що потрібно. А ще варення, і бажано щоб полуничне. Обожнюю його! Каву пізніше вип’ю, коли вдосталь наїмся.

          – Як пройшла зустріч з Ярославом?

          Безвинне питання мами застало мене зненацька. Я не хотіла посвячувати її в подробиці минулого вечора. Мені самій до біса неприємно згадувати вчорашні події, не те що вголос про них говорити.

          – Нормально, – якомога байдуже відповіла я.

          – Не хочеш розповідати?

          – Та немає що розповідати, – кинула я і поставила горнятко від чаю в мийку. – Я сьогодні їду до Франківська з Яриною. На концерт «Скрібіна». Буду пізно, на мене не чекай.

          Поспіхом поцілувавши маму, я попрямувала до своєї кімнати.

          Ярина скоса глянула на мене і закотила очі.

          – Зорю, ти молода дівчина, а вдягнулася, як стара баба! Ще хустину пов’яжи – і взагалі ідеально буде!

          – Чого ти прив’язалася? Що не так?

          – Та все не так! – вигукнула подруга і підвела мене до дзеркала. – Ти тільки поглянь на себе! Затерті джинси, светр під шию! Що це за вигляд?! Ми ж в нічний клуб збираємося, а не на лавочку під під’їзд!

          Уважно розглядаючи своє зображення, я спантеличено стиснула плечима. Нормально я виглядаю. Напевно…

          – Негайно переодягайся! – Чорнявка відчинила дверцята шафи та зосереджено копирсалася в моїх речах. – На, візьми оце.

          Я підійшла подивитися, що вона мені пропонує. Коротеньке трикотажне плаття, яке я не вдягала вже досить давно. Колись я обожнювала його. За колір стиглої вишні, який ідеально пасував до мого світлого волосся.

          – Вона занадто відверта, – сказала я, дивлячись на своє віддзеркалення. Сукня гарно лежала по фігурі, спокусливо підкреслюючи мої апетитні форми. – Як гадаєш, декольте не надто привертає увагу?

          – Ти шикарно виглядаєш! – захоплено вигукнула Ярина, спостерігаючи за мною. – Коли ще будеш таке носити? Поки фігурка дозволяє – користуйся. Бери чобітки й гайда розважатися!

          Що ж. Моя Булочка мала рацію. Я молода, приваблива дівчина. Хлопця не маю, стосунками не обтяжена. Чого мені не дозволити собі виглядати спокусливо? Я крутнулася перед дзеркалом, задоволено усміхнулася до себе. Можливо, вдасться познайомитися з якимось красунчиком? Варто викинути з голови Ярослава  і налаштуватися на чудовий вечір.

          Народу під нічним клубом було греблею гати. Вистроїлася довжелезна черга з охочих потрапити на концерт відомого гурту. Біля входу охоронці уважно оглянули нас, звірилися із запрошеннями і зі словами «Гарного вечора» пропустили нас всередину.