Розділ 48.

Минуло  два місяці. Арія лежала на м’якому кріслі в кабінеті УЗД, а Массімо стояв поруч, тримаючи її холодні пальці у своїх теплих долонях. Він намагався виглядати спокійно, але його напруга видавалася навіть без слів — щелепа напружена, погляд прикований до екрана, як до чогось священного.

Лікарка усміхнулася, водячи датчиком по округлому животику Арії.

— Ви готові почути стать малюків?

Арія кивнула, намагаючись приборкати шалене серцебиття.

Массімо тільки стис її руку сильніше.

— Отже… — промовила лікарка. — Перший малюк — хлопчик.

Арія розпливлася в усмішці, а Массімо різко вдихнув, ніби його вдарило чимось теплим і світлим одночасно.

— А другий… дівчинка.

У кімнаті запанувала тиша. Священна, тепла, наповнена емоціями. Арія глянула на Массімо — а він стояв, ніби розгублений уперше в житті. Його погляд заблищав, щоки наповнилися теплом, а губи тремтіли.

Він обережно нахилився і поцілував Арію в лоб.

— Хлопчик і дівчинка… — прошепотів він. — Ідеальний баланс.

---

Удома, коли хвилювання вляглося і Арія, переодягнувшись у зручну сукню, сиділа на ліжку, вона покликала Массімо жестом.

— Коханий, іди сюди.

Він підійшов, сів поруч і притягнув її до себе, обережно поклавши долоню на її животик.

Арія всміхнулася йому.

— Массімо… ти вже думав, які імена хочеш для наших дітей?

Він на мить затих. Поглянув на її живіт, ніби там ховалася відповідь.

Потім його погляд піднявся до її очей.

— Думав, — тихо зізнався він. — Кожну ніч, з того моменту, як ми дізналися, що вони з’являться.

Арія затамувала подих.

Він взяв її руку в свою.

— Для нашого хлопчика… я хочу ім’я Адріано. Сильне. Чисте. Ім’я, яке несе світло. Саме таке, яким я хочу бачити його долю.

Арія усміхнулася ніжно:

— Адріано… воно прекрасне.

Массімо ковтнув.

— А для нашої дівчинки… — він торкнувся її щоки, — я хочу ім’я Серафіна. Бо вона — наш маленький ангел. Та, яка вже врятувала тебе і мене.

Очі Арії наповнилися сльозами. Вона нахилилася до нього й легенько поцілувала.

— Адріано і Серафіна… — повторила вона, ніби смакуючи ці імена. — Вони ідеальні. Наші діти… наш світ.

Массімо поклав обидві руки на її животик.

— Наше майбутнє, amore mio.

І вперше за довгий час у домі Вітело панувала абсолютна тиша — та, що буває лише перед народженням чогось прекрасного.