Розділ 40.

Арія прокинулася з важкістю в тілі, ніби хтось поклав на неї додаткову вагу.
Голова паморочилася, у животі неприємно нудило.
Вона списала це на стрес: останні тижні були нестерпні.
Лука, напади, охорона, тривога — усе навалилося одночасно.

Але коли вона ледве підвелася з ліжка, Масcімо, який щойно застібав сорочку, миттєво опинився біля неї.

— Арія? Що з тобою?

— Мабуть… просто запаморочення, — тихо сказала вона, але голос її видавав.
Старий страх, прихований глибоко всередині, тепер повертався кожного разу, коли Массімо дивився на неї так — з болючою турботою.

Він торкнувся її плечей.

— Ти бліда. Я викликаю лікаря.

— Массімо, ні, — вона спробувала усміхнутися. — Мені просто потрібно лягти—

Він не дав їй договорити.
Уже говорив із охоронцем.
Уже наказував приготувати машину.

Через хвилину вона сиділа в авто, загорнута в його піджак, а Массімо тримав її руку так, ніби боявся, що вона зникне, щойно він відпустить.

---

Їх зустріла лікарка Арії — доктор Моралес, спокійна, стримана, професійна.
Арія ходила до неї ще до весілля, коли проходила планові огляди.

Після короткої розмови й огляду лікарка попросила Массімо почекати за дверима.

Він не хотів виходити.

— Я хочу бути з нею, — сказав він твердим голосом.

— Після, Массімо, — лікарка всміхнулася. — Обіцяю, це недовго.

Він відійшов, але його тінь ще кілька секунд стояла у дверях, перш ніж зникнути.

Лікарка повернулася до Арії.

— Добре, Аріє… я скажу прямо.
Ваші симптоми… дуже знайомі.

— Це від стресу? — спитала Арія, стискаючи пальці.

Доктор Моралес зітхнула м’яко, тепло.

— Ні. Ви вагітні.

Світ Арії на мить зупинився.

Вона… що?

— Н-ні… ні, це неможливо, я… я ж робила укол, — вона спробувала посміхнутися, ніби лікарка жартує. — Я робила… я…

— Останній укол був два місяці тому. Ви мали прийти минулого місяця.

У Арії перехопило подих.

І тільки тоді пазли склались.

Той тиждень.
Коли вона жила між стресом і страхом.
Коли Лука почав перші напади.
Коли Массімо практично не відпускав її з поля зору.

І вона забула.
Повністю.
Абсолютно.

— Я… я пропустила… — прошепотіла вона, відчуваючи, як все перевертається в грудях.

— Таке трапляється, — м’яко сказала лікарка. — Але тепер треба думати, що робити далі. Ви вже на восьмому тижні, сердечко б’ється чудово. Вагітність розвивається добре.

Арія закрила долонями рот.

Вагітна.

Вона носить дитину Массімо.

У час, коли їх оточує небезпека.
Коли Лука мисливець, а вона — його мішень.

Лікарка сіла поруч і взяла її за руку.

— Аріє, ваша дитина в порядку. Але вам потрібно зменшити стрес. Більше відпочивати. І… вам доведеться сказати Массімо.

Арія втягнула повітря.

— Він… він уб’є заради нас увесь світ… — прошепотіла вона.

— Так, — усміхнулася лікарка. — І почне з того, хто вас налякав досмерті й змусив забути про власне здоров’я.

Арія заплющила очі.

Тепер вона розуміла:
світ, у якому вони живуть, стане ще вразливішим.
І водночас — сильнішим.

Тепер їх уже троє.

І попереду був момент, який вона боялася й водночас хотіла:
сказати Массімо, що він стане батьком.

Її серце калатало.
Страх.
Радість.
Шок.
Все змішалося.

Вона вдихнула.

— Кличте Массімо…

Бо втримати таку новину всередині — було неможливо.