Розділ 36.

Ніч була тихою, але ця тиша була не спокоєм — вона давила, тріщала під власною вагою, немов повітря перед бурею.
Арія прокинулася раптово, ніби хтось торкнувся її плеча… але Массімо спав поруч, обіймаючи її міцною рукою.

Вона прислухалась.

Тиша.

Та щось у грудях не давало спокою.

Тривога.

Вона повільно вирвалася з обіймів Массімо, накинула легкий халат і підійшла до вікна.
Внизу двір був порожній, освітлений ліхтарями.
Охоронці на постах — усе як завжди.

Але Арія знала: щось не так.

Вона відчула це тієї ж миті, коли ввімкнула телефон і побачила повідомлення від охорони:

“Виявлено рух біля стіни за межами маєтку. Камери не дають чітке зображення.”

Арія завмерла.

— Аріє? — тихий, хриплуватий голос пролунав за спиною.

Вона обернулася — Массімо вже стояв, босий, напівголий, очі холодні, гострі, мов лезо.
Він зрозумів усе без слів.

— Що сталося? — запитав він, підходячи ближче.

Вона простягнула телефон. Він прочитав повідомлення.
На секунду — лише секунду — в його очах з’явився спалах того звіра, про якого ходили легенди.

— В кімнату безпеки. Зараз. — Його голос став різким.

— Ні, — Арія вчепилася в його руку. — Массімо, я не залишу тебе одного.

— Це не обговорюється.
— Але…

Він узяв її обличчя в долоні, заглядаючи прямо в очі, так глибоко, що її серце забилося частіше.

— Якщо це той, про кого я думаю… я не дозволю, щоб ти була поруч. Ти розумієш?

— Я нікуди не піду, — вперто прошепотіла вона. — Я — твоя дружина. І я не ховаюся.

Він не злився.
Не підвищив голосу.

Він просто притис її до себе так сильно, ніби боявся розірватися навпіл між страхом і любов’ю.

— Ти доведеш мене до безумства, — видихнув він їй у волосся. — Але добре. Будеш поруч… але за мною.

---

Вони спустилися вниз.
Охоронці вже були в бойовій готовності.

— Показуйте, що знайшли, — наказав Массімо.

Один із них увімкнув запис із зовнішньої камери.
Відео було зернистим, але…

Арія затамувала подих.

На зображенні стояв чоловік.
Високий, широкоплечий. Капюшон приховував обличчя, але виднілося те, що холодом пройняло її до кісток:

у руці він тримав ніж.

— Хто це? — прошепотіла вона.

Массімо висунув щелепу.
— Лука.

— Той… хто тебе зрадив?
— Той, хто убив мого хрещеного і намагався прибрати мене. І тепер хоче використати тебе, щоб завершити те, що почав.

У цей момент екран мигнув.
На останній секунді відео чоловік підняв голову.
І хоча було темно, Арія була впевнена:

він усміхався. Прямо в камеру.

— Він провокує, — сказав Массімо тихо, загрозливо тихо. — Він хоче, щоб я вийшов.

— Не виходь до нього, — Арія стиснула його руку. — Це пастка.

— Я знаю.
Він нахилився до неї.
— Але його помилка — те, що він думає, ніби я граю за його правилами.

---

Пізніше, коли охорону перевели на подвійний режим, а будинок змінився, немов живий організм, що готується до атаки, Массімо завів Арію назад у спальню.

Він не був спокійним.
Його тіло напружене, кожен м’яз готовий до бою.

Арія обережно торкнулася його грудей.

— Ти мене лякаєш, — прошепотіла вона.

Массімо взяв її руку.
Притиснув до своїх губ.

— Я знаю. І тому я мушу закінчити це швидко.
— Одного разу ти сказав, що я — твоє слабке місце… — вона провела пальцями по його щоці.
— Ти не слабкість, amore.
Він уперся лобом у її лоб.
— Ти — причина, чому я тепер тримаюся живим.

Арія видихнула.

— І що ти зробиш?

Массімо підняв голову.
У його очах було те саме полум’я, що лякало ворогів і руйнувало імперії.

— Я знайду Луку першим.
Йому кінець.

---

Коли вона заснула в його обіймах, Массімо і не думав спати.
Він сидів на краю ліжка, стискаючи в руці пістолет і телефон.
Очі — на дверях.

Бо він знав:

Лука вже поруч.
І скоро він переступить ту межу, після якої дороги назад не буде.

А Массімо вже давно був готовий переступати.