Розділ 26.

Щойно двері їхньої спальні зачинилися, Массімо не встиг навіть перемкнути світло — Арія вже стояла перед ним, дивлячись так, ніби весь вечір лише й чекала цієї миті.

Він бачив її погляд.
Глибокий. Тремтливий.
Такий, що обпалював не гірше за вогонь.

— Ти чула? — тихо спитав він, стоячи зовсім близько.
Його пальці торкнулися її талії.

— Чула, — прошепотіла Арія. — І… я ніколи не думала, що ти можеш так мене захищати.

Массімо поклав долоню їй на щоку.

— Я завжди буду тебе захищати, amore mia.
Ти — моя дружина. Моя жінка.

Замість відповіді вона піднялася на носочки й поцілувала його першою.
Ніжно.
Сміливо.
І це зірвало з нього останні нитки самоконтролю.

Массімо обхопив її руками, притис до себе і глибоко відповів на поцілунок, ніби доводячи, що тепер вона належить йому — і тільки йому.

Не відриваючись, він провів її до ліжка, сяючи очима, що потемніли від пристрасті.

— Aria… — його голос зірвався, коли її пальці ковзнули по його шиї. — Ти не уявляєш, як сильно я тебе хочу зараз.

— Я хочу тебе теж, — прошепотіла вона, обіймаючи його за плечі.

Їхні рухи були повільними, але наповненими бажанням, яке наростало хвилина за хвилиною.
Його поцілунки — гарячі.
Її дотики — сміливіші, ніж будь-коли.

Массімо з ніжністю притис її до ліжка, погладжуючи по спині.

— Я не можу насититися тобою, — зізнався він хрипло, цілу­ючи її ключицю. — Ти моя. І тільки моя.

Арія заплющила очі, впускаючи в себе кожне його слово, кожен дотик.
У цей момент вона відчувала себе не просто бажаною — коханою.
Захищеною.
Обраною.

Їхні тіла злилися повільно, природно, як продовження того погляду, який вони обмінялися на прийомі. Без поспіху. Без грубості.
Тільки бажання.
Тільки довіра.

Він шепотів її ім’я, ніби молитву.
Вона відповідала йому поцілунками.

Ця ніч стала ще одним кроком ближче — до справжньої близькості, справжнього кохання.

І коли все нарешті стихло, вони лежали в обіймах одне одного, дихаючи повільно й рівно, наче в одному ритмі.

Массімо поцілував її у волосся.

— Арія… ти навіть не розумієш, що робиш зі мною.

Вона усміхнулася й торкнулася його грудей кінчиками пальців.

— Якщо це щось хороше… тоді я рада.

Він притис її ще ближче.

— Це найкраще, що зі мною траплялося.